Головним героєм роману є Дік Сенд. Хлопець рано став сиротою, позбавлений батьківської опіки та материнської ласки. Його ще малим знайшов чоловік на піщаному березі і дав йому таке ім’я.
Хлопець рано подорослішав. Цьому сприяла сирітська доля, яка загартувала його до важких випробувань. Він мріяв стати моряком, бути мудрішим та сміливішим, самому знаходити рішення. Тому у школі захоплювався географією та історією подорожей. Хотів вивчити навігацію та вищу математику. Усвідомлював своє становище, тому дав собі обіцянку «стати людиною».
Коли читач зустрічає героя, Дік був середній на зріст, міцно збудований, із синіми розумними та рішучими очима, обличчям хороброї та завзятої людини. Його неабияка сила волі не один раз допомагала йому. У п’ятнадцять років хлопець уже міг приймати рішення і доводити до кінця свої задуми. Його вигляд жвавий та серйозний привертав до себе увагу.
У подорожі Дік Сенд проявив себе сміливим, впевненим та рішучим моряком. Також виявилась його щедрість, ученість, хитрість, передбачливість, обачність та спритність. Юний капітан врятував негрів з тонучого човна, навчив морської справи та зробив своїми помічниками, у Африці охороняв усіх пасажирів від небезпек, Гаріса та Негори, котрі були у змові продати негрів у рабство. Пережив біль та муки, щоб врятувати своїх друзів.
Після неймовірної подорожі він вирішив стати справжнім капітаном. Тому завзято вчився. У вісімнадцять років Дік Сенд з відзнакою закінчив мореплавну школу. Одержавши диплом, став капітаном одного з суден Джеймса Уелдона. Так завдяки наполегливості та праці здійснилася найзаповітніша мрія хлопця. рохожего, который его нашел, а фамилия ему дали в память о месте, где его нашли. Мальчик был умным, в четыре года уже умел читать, писать и считать. В восемь лет он пошел юнгой на корабль, где так хорошо себя зарекомендовал, что капитан Хелл познакомил его с владельцем судна Велдоном, и тот отдал парня в школу.
В пятнадцать лет Дик ступил на палубу одного из лучших кораблей Велдона «Пилигрим» новичком-матросом. Он оказался очень ловким моряком, умным, потому когда капитан отправился на охоту за китом, то поручил корабль именно Дику Сенду
Бессмертен тот, чья муза до конца Добру и красоте не изменяла, Кто волновать умел людей сердца И в них будить стремленье к идеалу.
А.Н. Плещеев
С творчеством Александра Сергеевича Пушкина я познакомилась довольно-таки давно. Еще в детстве мама читала мне его сказки на ночь, а старшая сестра с упоением рассказывала наизусть "Письмо Татьяны к Онегину". Шли годы, и я уже сама могла изучать его произведения, восхищаясь его истинным талантом. Сколько себя помню, мне всегда было легко и приятно читать его стихотворения, слог Пушкина как-то особенно казался мне ритмичным и мелодичным.
Каждый раз, открывая любой сборник Александра Сергеевича Пушкина, я словно окуналась в его собственный, неповторимый, чудесный мир. Поэзия Пушкина завораживала меня, а вереница образов, возникающих перед моим взором, уводила меня в таинственную страну красоты, любви и счастья. Вся жизнь человеческая, ее мечты и обольщения, ее надежды и страдания, буйство, напор молодых чувств и умудренная зрелость проносились передо мной. И нельзя не влюбиться в нее, в ее краски и звуки, потому что эти волшебные звуки идут от сердца и души самого поэта. Всякий раз, читая стихотворения, посвященные лицейским друзьям, я начинала боготворить дружбу, мысленно повторяя за поэтом:
Где б ни был я: в огне ли смертной битвы, При мирных ли брегах родимого ручья, Святому братству верен я… Какая высокая должна быть душа у человека, чтобы так вознести дружбу, долг, верность тем, кто давал радость взаимопонимания, искренности! Рисуя портеры друзей, Пушкин исходил из идеала, не ища "родимых пятен", досадных недостатков в характерах (а они есть у всякого). Вряд ли мной современник может сказать о друге: "Мой первый друг, мой друг бесценный" или "мой брат родной по музе, по судьбам". Мы стали холодны, черствы, и нам легко надоедают даже те, с кем связь казалось прочной. Не может не тронуть сердце и отношение поэта к учителям жизни: и к Чаадаеву, и к Жуковскому, и к Куницыну… Куницыну дар сердца и вина:
Головним героєм роману є Дік Сенд. Хлопець рано став сиротою, позбавлений батьківської опіки та материнської ласки. Його ще малим знайшов чоловік на піщаному березі і дав йому таке ім’я.
Хлопець рано подорослішав. Цьому сприяла сирітська доля, яка загартувала його до важких випробувань. Він мріяв стати моряком, бути мудрішим та сміливішим, самому знаходити рішення. Тому у школі захоплювався географією та історією подорожей. Хотів вивчити навігацію та вищу математику. Усвідомлював своє становище, тому дав собі обіцянку «стати людиною».
Коли читач зустрічає героя, Дік був середній на зріст, міцно збудований, із синіми розумними та рішучими очима, обличчям хороброї та завзятої людини. Його неабияка сила волі не один раз допомагала йому. У п’ятнадцять років хлопець уже міг приймати рішення і доводити до кінця свої задуми. Його вигляд жвавий та серйозний привертав до себе увагу.
У подорожі Дік Сенд проявив себе сміливим, впевненим та рішучим моряком. Також виявилась його щедрість, ученість, хитрість, передбачливість, обачність та спритність. Юний капітан врятував негрів з тонучого човна, навчив морської справи та зробив своїми помічниками, у Африці охороняв усіх пасажирів від небезпек, Гаріса та Негори, котрі були у змові продати негрів у рабство. Пережив біль та муки, щоб врятувати своїх друзів.
Після неймовірної подорожі він вирішив стати справжнім капітаном. Тому завзято вчився. У вісімнадцять років Дік Сенд з відзнакою закінчив мореплавну школу. Одержавши диплом, став капітаном одного з суден Джеймса Уелдона. Так завдяки наполегливості та праці здійснилася найзаповітніша мрія хлопця. рохожего, который его нашел, а фамилия ему дали в память о месте, где его нашли. Мальчик был умным, в четыре года уже умел читать, писать и считать. В восемь лет он пошел юнгой на корабль, где так хорошо себя зарекомендовал, что капитан Хелл познакомил его с владельцем судна Велдоном, и тот отдал парня в школу.
В пятнадцать лет Дик ступил на палубу одного из лучших кораблей Велдона «Пилигрим» новичком-матросом. Он оказался очень ловким моряком, умным, потому когда капитан отправился на охоту за китом, то поручил корабль именно Дику Сенду