Із великою любов'ю змальовує І. Франко образ дівчини Мирослави у повісті "Захар Беркут". Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців. Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо "Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів".
Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців.
Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.
Объяснение:
— Заниматься! Заниматься можно, когда есть цель. Какая у меня цель?Нет ее.
Теперь за что я люблю Обломова:
Обломов — человек со многими положительными качествами. «Это хрустальная, прозрачная душа» , — говорит о нем Штольц, отмечая в Обломове честное, верное сердце. Но в Обломове мы видим беспробудную лень, и при этом он живет воображением. Идеалом для Обломова служит покой.
как мог!