Тарас Григорович Шевченко – найвидатніший поет усіх часів, справжній геній українського народу. Він зробив безцінний вклад у духовну скарбницю наших співвітчизників і усього людства, а своєю творчістю він досягнув світового рівня. Довершені твори великого Кобзаря й донині сіють зерна добра і світла, сяють незгасимим полум’ям проникливої мудрості, безкомпромісності і справедливості.
Тарас Григорович Шевченко народився у кріпацтві, тому йому, як ніякому іншому митцю, були зрозумілі і близькі страждання української бідноти. Саме тому він присвятив усе своє життя служінню ідеї соціального та національного визволення трудящого класу. Не існувало такої сторінки життя, якої б не торкнулися поезії митця. У більшості своїх творів Т. Шевченко закликав до об’єднання усіх народів і спільної боротьби проти царизму. Він щиро вірив, що на звільнену від експлуататорів землю прийде насправді щасливе і прекрасне життя:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
«І Архімед, і Галілей…»
Без імені Тараса Григоровича Шевченко неможливо уявити української літератури, української культури, не можливо уявити нашого народу і нашої країни. Його творча спадщина невмируща, а життя великого Кобзаря можна вважати справжнім мистецьким подвигом. Т. Шевченко віддав усі свої сили заради порятунку українського народу, заради української культури та пошуку шляхів у краще майбутнє.
З плином часу ми все більше переконуємося, що поезії Т. Шевченка – то щирі одкровенні визнання, які він висловив не тільки в адресу минулих та сучасних поколінь, а й в адресу своїх нащадків. Я впевнений, що ще не одне покоління українців буде звіряти своє життя з іменем і творчістю великого Кобзаря українського народу. Я добре розумію слова, з якими до генія українського поетичного слова звернулася поетеса Ліна Костенко:
«Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
бо ти для мне – совість і закон…
Кобзарю, знаєш, нелегка епоха,
оцей двадцятий невгамовний вік.
Завихрень – безліч. Тиші - анітрохи…
Прости, що я дрібницями тривожу
твій вічний, твій глибокий сон…».
Тарас Григорович Шевченко – це вічний вогонь, який ніколи не згасне в серцях українців, а творчість великого Кобзаря – це велика святиня, якою пишається і дорожить український народ. І ми, і наші нащадки повинні завжди берегти у своїх серцях вогник любові до своєї Вітчизни, який запалив своїми творами великий поет Тарас Григорович Шевченко.
Учитель,это часть нашей жизни. Ведь учитель,это наша вторая мама. Учитель учит нас буквам,как писать,читать,считать. Не важно как относится к вам учитель,и как вы к нему,важно понимать что он вас объясняет. Роль учителя в жизни ученика очень важна. Учитель следит за вами,следит за тем,чтобы вы поняли тему. Работать учителем очень сложно,нужно подстраиваться под каждого ученика,перекрикивать весь класс. Парой мы не понимаем,как учителю тяжело обучать нас,он вкладывает все нервы и знания в нас. Нужно ценить учителей.
Тарас Григорович Шевченко – найвидатніший поет усіх часів, справжній геній українського народу. Він зробив безцінний вклад у духовну скарбницю наших співвітчизників і усього людства, а своєю творчістю він досягнув світового рівня. Довершені твори великого Кобзаря й донині сіють зерна добра і світла, сяють незгасимим полум’ям проникливої мудрості, безкомпромісності і справедливості.
Тарас Григорович Шевченко народився у кріпацтві, тому йому, як ніякому іншому митцю, були зрозумілі і близькі страждання української бідноти. Саме тому він присвятив усе своє життя служінню ідеї соціального та національного визволення трудящого класу. Не існувало такої сторінки життя, якої б не торкнулися поезії митця. У більшості своїх творів Т. Шевченко закликав до об’єднання усіх народів і спільної боротьби проти царизму. Він щиро вірив, що на звільнену від експлуататорів землю прийде насправді щасливе і прекрасне життя:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
«І Архімед, і Галілей…»
Без імені Тараса Григоровича Шевченко неможливо уявити української літератури, української культури, не можливо уявити нашого народу і нашої країни. Його творча спадщина невмируща, а життя великого Кобзаря можна вважати справжнім мистецьким подвигом. Т. Шевченко віддав усі свої сили заради порятунку українського народу, заради української культури та пошуку шляхів у краще майбутнє.
З плином часу ми все більше переконуємося, що поезії Т. Шевченка – то щирі одкровенні визнання, які він висловив не тільки в адресу минулих та сучасних поколінь, а й в адресу своїх нащадків. Я впевнений, що ще не одне покоління українців буде звіряти своє життя з іменем і творчістю великого Кобзаря українського народу. Я добре розумію слова, з якими до генія українського поетичного слова звернулася поетеса Ліна Костенко:
«Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
бо ти для мне – совість і закон…
Кобзарю, знаєш, нелегка епоха,
оцей двадцятий невгамовний вік.
Завихрень – безліч. Тиші - анітрохи…
Прости, що я дрібницями тривожу
твій вічний, твій глибокий сон…».
Тарас Григорович Шевченко – це вічний вогонь, який ніколи не згасне в серцях українців, а творчість великого Кобзаря – це велика святиня, якою пишається і дорожить український народ. І ми, і наші нащадки повинні завжди берегти у своїх серцях вогник любові до своєї Вітчизни, який запалив своїми творами великий поет Тарас Григорович Шевченко.