Епічна речитативна пісня княжих часів — билина, втративши музичний супровід, залишила в собі, проте, ознаки того, що колись виконувалася під музику. Вона й досі звучить, як пісня, завдяки використанню типових для фольклору художніх засобів. Яких саме?
Зазвичай у билинах рядки віршів завжди мають однакову кількість наголосів, хоча кількість складів у них може бути різна. Перший наголос найчастіше падає на третій склад від початку, а останній — на третій від кінця. Наголоси в середині рядків вільні. Таким чином автори билин наближали билинний вірш до ритмізованої прози. Щоб зберегти ритмомелодику билини, часто під час виконання розтягувалися слова, переміщувалися наголоси.
Повтори на і плавного, урочистого, повільного звучання:
Під город, під Чернігів під’їжджав.
Під городом, під Черніговом,
Не ворон чорний небо укриває,
Не туман налягає,
Стоїть сила-силенная…
Сталі епітети — «ворон чорний», «сонце красне», «місяць ясний», «Русь свята», «мурзи погані» — налаштовують слухача на певне сприйняття героя, події, створюють настрій. Велику роль у створенні образа головного героя відіграють епітети: Ілля Муромець — «добрий молодець», його називають «старим (отже, досвідченим) козаком», князь звертається до Іллі: «Добрий молодче».
Для створення образу билинного богатиря використовується гіпербола. Наприклад, Ілля
Одною рукою коня тримає,
Другою рукою дуба рве.
Дуби рве самі коренистії
Та мости мостить,
Шлях укладає та все прямоїжджий.
Уповільнює оповідь, робить її урочистою використання звертань:
Невже ж ти, коню мій богатирський,
По темних лісах зо мною не їжджав…
Особливого звучання билині надають зачин і кінцівка:
Гей, у славному та у городі у Муромлі,
Та у тому селі та Карачарові
Гей, то не старий дуб к землі нагинається,
Ой то добрий молодець Ілля Муромець
Батьку-матері уклоняється…
Тут-то славному козаку Іллі Муромцю
Славу співають
По всім землям,
По всім ордам,
Однині і довіка,
А вам на многі літа!
Названі ознаки билини свідчать про своєрідність цього давнього епічного жанру, який існує декілька століть. Сам час його відшліфовував, визначав традиційні художні засоби, зробив його незабутнім. Читаючи билину, можна в уяві поринути в минуле, торкнутися джерел нашої літератури, почути голоси наших предків.
Смысл слова вал - м. (немецк. Wall, Welle? валять (валить)? Рейфа производит от ваять, ошибочно) земляная насыпь грядой или гребнем, для укрепления и защиты места от неприятеля, раскаты, или от воды, или замест ограды, насыпь; обычно вдоль вала, снаружи, бывает ров, из которого и взята земля для него. В валу отличают: подошву, гребень и внутреннюю и наружную крутости, обочины, иногда одетые дерном или камнем. | Большая волна, вода поднявшаяся от бури стеной, грядой, гребнем. Девятый вал, по поверью, роковой, огромнее прочих. Вали вал, коли Бог дал. | Пенз. тамб. куча сена, скатанная граблями из одного ряда или пласта скошенной травы; ск
В монологе речь идет, я думаю, о жизни и смерти. “Быть или не быть” для Гамлета - это жить или нет. Жить такой жизнью, которой живут в Дании, он не может и не хочет. Это для него духовная смерть. Поэтому более честным он считает смерть физическую, которая является формой протеста против лживых законов мира. Я считаю, “быть” - значит вести борьбу здесь, на земле, чтобы не терпеть “гнет вельможи, гордеца пренебрежение, властей произвол”, а “не быть” - это отказаться от борьбы, “покориться судьбе, и боль от острых стрел ее терпеть”. Гамлет выбирает “быть”, что означает взять на себя ответственность за мировое зло, за все несовершенства и страдание людей на земле. Остро ощущая свою одинокость, сознавая свое бессилие, он все же таки бросается в бой и гибнет, как борец, завещая нам образец поведения человека. Итак, смотря на Гамлета, мы должны бороться со злом, в котором бы виде оно не было. Учитель. Да, Господь дает волю человеку, и она выбирает свой путь на земле. В Библии, глава 1:27, говорится: “Сие даю тебе жизнь и смерть. Выбирай, что хочешь”. Я думаю, что каждый из вас изберет себе жизнь, чтобы своими делами здесь, на земле, заслужить Вечность у Бога и признательность потомков. По моему мнению, Гамлет и Офелия - совсем разные люди. Мятежная душа Гамлета не найдет в ней сопротивления и поддержки. Наивная Офелия просто не понимает его, как не знает и не понимает самой жизни. Я поддерживаю такую мысль, так как когда любишь, готов жертвовать даже жизнью, как это сделала известная нам героиня Джульетта. Выслушав приказ отца, Офелия повинуется ему, тем самым предавая возлюбленного. Мы говорили на предыдущих уроках, что она жертва родительского воспитания и этикета, но я не соглашаюсь с этим, так как Офелия живет будто с закрытыми глазами, она могла пойти наперекор и быть счастливой с Гамлетом, если бы поддержала его . А я поддерживаю и не осуждаю Гамлета, когда он говорит: “Не верь никому, иди в монахини”. Гамлет во всем разочаровался, а здесь еще и измена любимой. Но Гамлет, как истинный гуманист и христианин, желает уберечь любимую от сплетен мира, греха, советует идти в монахини, в монастырь, под защиту Божью. “Когда бы ты даже была добродетельная, как лед, и чистая, как снег, однако не убежишь от молвы”, - говорит он как предостережение. Я соглашаюсь с вашими мыслями, так как человек имеет высокую миссию в жизни - самостоятельно принимать решение, тем паче отстаивать правильные собственные суждения. В словах Гамлета мы слышим отголосок голоса самого Шекспира. Этот образ - рупор писателя гуманиста, которого волнуют те же проблемы, и он старается найти ответ. В том, чтобы создавать добро, быть верным во всем, бороться за свою любовь, ценить дружбу, человеческое достоинство, ценить саму жизнь и найти свое место в ней, бороться со злом, изменой, низостью, которые ведут к смерти. Во все времена и в разные эпохи между добром и злом точилась непримиримая борьба. Она и рождала борцов за идеалы чести, добра. На примере главного героя мы учимся искать истину: расти духовно, становиться мудрее, искать свою дорогу, идти ею к цели, одолевая разные преграды и терны, чтобы доказать самому себе и окружающим, на что ты Четыре столетия трагедия “Гамлет” служит человечеству зеркалом, в котором каждая эпоха видит свое неповторимое лицо. Каждый раз изображения изменяются, отображая дух своего поколения. Поэтому трагедия не сходит со сцен театров мира, кино и телеэкранов. Я думаю, смысл жизни заключается в борьбе. Выслушав мысли своих товарищей, я изменила, свою точку зрения на противоположную. Я думала, что Гамлет - человек нерешительный, так как долго идет к мести. Например, думал, следует ли человека лишать жизнь, не убедившись в его преступлении. Итак, я думаю, - мы должны в своем решении быть рассудительными во всем. ну как то так! Молодой человек! И впредь попробуйте сами
Епічна речитативна пісня княжих часів — билина, втративши музичний супровід, залишила в собі, проте, ознаки того, що колись виконувалася під музику. Вона й досі звучить, як пісня, завдяки використанню типових для фольклору художніх засобів. Яких саме?
Зазвичай у билинах рядки віршів завжди мають однакову кількість наголосів, хоча кількість складів у них може бути різна. Перший наголос найчастіше падає на третій склад від початку, а останній — на третій від кінця. Наголоси в середині рядків вільні. Таким чином автори билин наближали билинний вірш до ритмізованої прози. Щоб зберегти ритмомелодику билини, часто під час виконання розтягувалися слова, переміщувалися наголоси.
Повтори на і плавного, урочистого, повільного звучання:
Під город, під Чернігів під’їжджав.
Під городом, під Черніговом,
Не ворон чорний небо укриває,
Не туман налягає,
Стоїть сила-силенная…
Сталі епітети — «ворон чорний», «сонце красне», «місяць ясний», «Русь свята», «мурзи погані» — налаштовують слухача на певне сприйняття героя, події, створюють настрій. Велику роль у створенні образа головного героя відіграють епітети: Ілля Муромець — «добрий молодець», його називають «старим (отже, досвідченим) козаком», князь звертається до Іллі: «Добрий молодче».
Для створення образу билинного богатиря використовується гіпербола. Наприклад, Ілля
Одною рукою коня тримає,
Другою рукою дуба рве.
Дуби рве самі коренистії
Та мости мостить,
Шлях укладає та все прямоїжджий.
Уповільнює оповідь, робить її урочистою використання звертань:
Невже ж ти, коню мій богатирський,
По темних лісах зо мною не їжджав…
Особливого звучання билині надають зачин і кінцівка:
Гей, у славному та у городі у Муромлі,
Та у тому селі та Карачарові
Гей, то не старий дуб к землі нагинається,
Ой то добрий молодець Ілля Муромець
Батьку-матері уклоняється…
Тут-то славному козаку Іллі Муромцю
Славу співають
По всім землям,
По всім ордам,
Однині і довіка,
А вам на многі літа!
Названі ознаки билини свідчать про своєрідність цього давнього епічного жанру, який існує декілька століть. Сам час його відшліфовував, визначав традиційні художні засоби, зробив його незабутнім. Читаючи билину, можна в уяві поринути в минуле, торкнутися джерел нашої літератури, почути голоси наших предків.