Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.
Рассказ - это один из жанров произведений, которое предполагает маленький размер и единство художественного события. Рассказ имеет отличительные черты от романа, поскольку обычно имеет немного действующих лиц (иногда их количество может доходить и до одного) и всего одну сюжетную линию (очень редко несколько). Стоить добавить, что часто принимаемая за жанр "повесть" также очень сильно разнится от рассказа, так как она является менее компактной и сжатой. Очень часто рассказ центрируется вокруг отдельного характера или эпизода, такой жанр обычно характеризуется лёгкостью описания и лаконичностью. Однако главное достоинство такого жанра состоит в том, что разнообразие содержания таких произведений абсолютно не имеет границ: любой рассказ в основном включает в себя лишь одно событие, многие писатели выходят за эти рамки, в своих произведениях умудряясь рассказать целиком о жизни своих героях. Несколько рассказов обычно объединяют в сборники, они могут быть как связаны какими-то деталями или персонажами между собой, так и нет. Главное условие, чтобы на протяжении повествования чувствовалось единое настроение и стилистика. Часто в произведениях такого жанра оно ведется от одного и того же лица, не изменяясь. Рассказчиком может быть и сам писатель, но чаще всего в этой роли бывает один из героев, который как бы "пересказывает" свою историю. Так сложилось потому, что изначально рассказ был устной формой передачи былин или сказаний. Рассказ - очень простой для творчества жанр, потому что он не имеет никаких точных границ, которые обычно присутствуют в повестях и романах. Единственное, что объединяет произведения литературы этого жанра - это плотность и краткость.
Огромное количество писателей, прозаиков при написании своих произведений очень подробно, до мельчайших элементов, описывают окружающий мир героев, то есть природу. А иногда даже природа исполняет главную роль в каком-либо произведении, например, в стихотворениях Есенина ("Снежок", Берёза", "Отговорила роща золотая"), Пушкина ("Какая ночь! Мороз трескучий...", "Волшебный край! очей отрада!..."), Лермонтова ("Утёс", "Весна") и так далее. Какую же роль играет природа в создании настроения автора? Безусловно, важную. Именно благодаря описанию природы, мы можем понять настроения, мысли, переживания лирического героя. Например, если мы видим изображения туч, бури, урагана в строках, то мы сразу понимаем, что лирический герой (автор) во время написания был чем-то озабочен, опечален. В его душе неспокойно: идёт нравственная, душевная борьба, его сердце не спокойно. Если же мы наблюдаем обратную картину - умиротворенные зарисовки глухих деревень, леса, поля, то мы понимаем, что на душе у автора легко-легко, он может отвлечься ото всего и просто, вдохнув полной грудью, отдохнуть ото всех забот в каком-нибудь Богом забытом уголке. Таким образом, именно благодаря состоянию природы в произведении, мы можем уловить все настроения и малейшие переживания лирического героя.
Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.