История любви Дубровского и Маши является очень насыщенной, яркой, но в тоже время сдержанной. Увидев Машу, Владимир обомлел, он влюбился в неё "2 раз", чувства нахлынули, как весточка из далекого Героиня-натура утонченная, скромная и прилежная. Рано лишившись матери, она воспитывалась отцом, который в дальнейшим решил сам распорядиться ее судьбой. Дубровский-это человек, не боящийся преград, наоборот, он любит разные интриги, смотрит опасности в глаза. Естественно, Владимир не мог просто взять и отказаться от Маши, которую так сильно любил. Они оба испытывали нежные чувства друг к другу, переживали, пытались найти выход. Но их мечты были не такими долгими,как хотелось бы. Дубровский спешил изо всех сил, чтобы успеть не дать браку Маши и пожилого, дряхлого человека заключаться. Оба они переживали и молили Бога,чтобы он успел,но к сожалению, Дубровский опоздал и не успел от нежеланного брака свою любимую.
“Це сталося наприкінці війни в Австрійських Альпах.
Тут був глибокий тил німецького рейху, і тут, як повсюди в його тилу, було багато працюючих на війну промислових підприємств, в тому числі всіляких таборів.
Одного разу ми зайняли якесь містечко і чекали нової команди. Довжелезна колона артполку завмерла на вуличці.
І раптом біля однієї з дальніх машин на очі потрапила дівчина – худорлява, чорноволоса, в смугастій куртці і темній спідниці, вона перебирала поглядом
обличчя бійців і заперечно хитала головою. «Хто є Іван?» — запитувала вона. Звісно, Іванів у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона шукала. Ми запитали, якого саме Івана вона розшукує. Дівчина розповіла приблизно таке: її звати Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування воєнного заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні та холодні, перейшли гірський хребет і одного туманного ранку напоролись на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули до табору, а що сталося з Іваном, вона не знає.
Я згадав про цю історію через 18 років, коли почав літературну діяльність. І тоді я написав все те, що ви прочитали в «Альпійській баладі».