ответ:огда мне исполнилось 7 лет ,в
день рождения мне подарили книгу.
она называлась сборник русских
народных сказок.Книга была очень
большая.Я захотела почитать эту
книгу, но мама сказала, что я ещё
не умею читать.Я заплакала , но это
делу не я стала ждать когда мне
мама почитает книгу, но мама была
занята.. Через некоторое время
тришла сестра. Я ее попросила
почитать мне. Она согласилась.
Мы селе на диван, взяли книгу,
и она начала читать..Книга была
очень интересная там было много
картинок.Мы дочитали книгу до
конца. Сестра спросила какой сказка
мне понравился больше всего, я
ей ответила, что мне понравилась
Крошечка Ховрош
У багатьох своїх творах письменниця висвітлює становище українських жінок у тогочасному суспільстві. Одним з таких творів є повість «Людина». У образі Олени Ляуфер письменниця показує розумну і цілеспрямовану жінку, яка намагається сама керувати своєю долею. Але вдається це їй не завжди. Батьки дівчини не розділяють її поглядів, вони впевнені, що жінка має єдине призначення – вийти заміж і виховувати дітей. Для дівчат на той час були закриті вузи та не було можливості отримати перспективну посаду – це залишалося суто чоловічою прерогативою. Олена була проти такої несправедливості. Вона не хотіла виходити заміж за багатого,але не коханого чоловіка, не хотіла, щоб за неї вирішували її долю. Дівчина намагалася працювати – продавала ноти – щоб забезпечити себе. Але це її батьки вважали ганьбою для себе. І не лише вони – так вважали всі їхні друзі і знайомі.Тому ця повість дійсно є актуальною в наш час.
ответ: Тарас Шевченко (1814-1861)
Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Дитячі роки проходять у селі Керелівка. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Залишившись сиротою, іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. 1828 року взяли козачком (слугою) до панського двору у с. Вільшану. Упродовж майже 2,5 років — з осені 1828 року до початку 1831 р. — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Незабаром став студентом Академії мистецтв. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва, оселився в будинку. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. Звільнено з заслання у 1857 р. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. Влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер.