1 б 2б 3в 4а 5а 6в 7б 8а
9 Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, Що люблять пролітати слідами кораблів
Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжував кораблі. А на палубі він мав вигляд безпорадного птаха.
На палубу несуть ясних висот владику. І сумлінно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло
Поступово образ альбатроса переріс у романтичний образ - символ поета і його долі у людському вирі життя.
Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі.
Поет не знаходив розуміння серед людей і тому не міг злетіти думкою.
Композиційна єдність твору досягла за до центрального образу альбатроса, що став образом-символом. Тому і протиставлені тут реальний і символічний план вираження: альбатрос і матроси, поет і юрба. З образом альбатроса пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплювався ним і висловив йому співчуття .
10 - Декаданс (від франц. decadence — занепад, розклад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, що виявилося в літературі, мистецтві, культурі. Песимістичні настрої, характерні для другої половини XIX — початку XX ст., були пов’язані з дефіцитом духовності у прагматичному буржуазному суспільстві та передчуттям соціоісторичних катастроф — революцій, масштабних війн, що спіткали людство на початку XX ст.
11 - “Альбатрос” аналіз Рік написання – 1842 Цикл – “Сплін та ідеал” Тема: Показ людини, яка відрізняється від суспільства. Поет – мішень в суспільстві в яке всі хочуть потрапити Ідея: Поет доносить до читача, як суспільство ставитися до людини (особливої) Художні засоби “Альбатрос” Епітет “крилатий велетень”, великі білі крила, розбитого, немічний, прекрасний Символи у вірші “Альбатрос” Альбатрос, тобто сам поет – це світ прекрасного, добра. Моряки – зло, символ людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту. Море – символізує життя; корабель, човен – людську долю; грім, гроза, блискавка – життєві негаразди. В «Альбатросі» стверджується божественна сила мистецтва, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета. Автор оспівує душу, що прагне високого ідеалу, краси. У поета, як у альбатроса, “міць велика”, але його намагаються приборкати. Він не може протистояти суспільству, як птиця натовпу матросів. Натовп не розуміє його. І тут зло перемагає добро. Але прекрасне завжди вище за потворне, навіть коли гине. Мистецтво та особистість вищі за натовп. Очевидно, мрії альбатроса залишаться “сумними думками” поета. Надії немає: серед всіх присутніх не виявилося нікого, хто б зупинив дурні розваги або хоча б засудив їх. Таке суспільство ніколи не буде ідеальним, та й не хоче воно прагнути до цього. Чітко простежується схожість долі птиці і долі поета. Це сильний птах з великими крилами, він може підніматися високо і довго триматися в небі. Альбатроса можна назвати мандрівником, який знаходиться у важких і небезпечних мандрах, адже він літає над розбурханим морем. Читаючи поезію Шарля Бодлера, в багатьох віршах відчувається смуток і якась безвихідь, ці почуття часто супроводжували поета в його житті. Він мріяв про світле і прекрасне, але романтична мрія так і залишилася для нього недосяжною.
олное имя героя — Владимир Андреевич Дубровский. Главный герой романа Владимир Дубровский является бедным дворянином, сыном небогатого помещика Андрея Дубровского: "...даром что он гол как сокол..." (том 1 глава I) "Бедному дворянину, каков он..." (том 1 глава I) Возраст Владимира — около 23 лет: "...следственно, ему не тридцать пять, а около двадцати трех." (том 2 глава IX) "...ему от роду двадцать третий год." (том 2 глава IX) "От роду 23 года..." (том 2 глава IX) О внешности Владимира Дубровского известно следующее: "...роста середнего, лицом чист, бороду бреет, глаза имеет карие, волосы русые, нос прямой..." (том 2 глава IX) "...заметила смущение на бледном его лице..." (том 2 глава XII) "...бледное лицо покрылось багровым румянцем и в ту же минуту стало бледнее прежнего..." (том 2 глава XV) "Я помню его ребенком; не знаю, почернели ль у него волоса, а тогда был он кудрявый белокуренький мальчик..." (том 2 глава IX
*** Источник данного материала: https://www.literaturus.ru/2015/07/obraz-harakteristika-vladimir-dubrovskij-pushkin.html?m=1
У А. С. Пушкина были хорошие отношения как с воспитанниками лицея, так и с лицейными преподавателями, которые отмечали природный ум писателя.
Несмотря на то что А. С. Пушкин часто ссорился с другими лицеистами и вступал с ними в конфликты, писателю удалось найти в лицее настоящих друзей, о которых А. С. Пушкин будет всю жизнь вспоминать с теплотой. Именно в Царскосельском лицее поэт познакомился и подружился с И. И. Пущиным, А. А, Дельвигом, В. К. Кюхельбекером, И. В. Малиновским. С А. С. Пушкиным их объединяло не только то, что они находились в одном литературном кружке.