Королева мечтала родить красивую дочку. И её мечта сбылась, Снегурочка родилась красавицей. Но сама королева умерла, а король вскоре женился на злой женщине. У неё было волшебное зеркальце, известное читателю по сказке Пушкина. Зеркальце сказало, что Снегурочка всех красивее. Тогда мачеха велела слуге отвести девочку в лес и там её убить. Слуга Снегурочку, оставил её в живых и ушел. А она одна осталась в лесу. Блуждая по лесу, она нашла избушку. В ней жили семеро карликов. Она осталась у них жить и им по хозяйству. Но мачеха не успокоилась и снова обратилась к зеркальцу, которое доложило ей всю правду. Королева испугалась и разозлилась. Она переоделась в лохмотья и пошла к избушке. Снегурочка поверила, что эта женщина хочет предложить ей купить красивые шелковые шнурки, и пустила её в дом. Но мачеха задушила её этими шнурками. Гномы нашли Снегурочку уже полумертвой. Они разрезали шнурки, и она задышала. Потом мачеха приходила еще два раза. Последний раз она принесла отравленное яблоко и обманом заставила девушку откусить от него. Тогда Снегурочка умерла. Гномы положили её тело в стеклянный гроб. Однажды проезжал мимо королевич, увидел Снегурочку, поцеловал её, и она ожила. Они поженились, а злая королева была наказана за свои злодейства.
Переказ:
Найулюбленішим героєм давніх греків був Геракл, син Зевса і смертної жінки Алкени. Гера, дружина Зевса-Громовержця, зненавиділа позашлюбного сина свого чоловіка, тому зробила все, щоб могутній і щирий герой мусив підкорятися неймовірним завданням боягузливого і пихатого царя Еврисфея.
Авгієві стайні
Подвиг п’ятий
Цитата:
Цар Еврисфей довго не міг, отямитися — не так з переляку, як з розпачу: адже Геракл знову повернувся переможцем з тяжкого випробування, ще й, на прикрість цареві, приволік того вепра, що мав роздерти героя на шматки.
"Що ж тепер йому загадати?" — сушив собі голову недолугий цар, та, певне, нічого б і не надумав, якби не його могутня спільниця Гера.
Лихопомна богиня з’явилася Еврисфеєві якось уві сні й підказала загадати герою таке, що було не тільки нездійсненне, а й ганебне, принизливе навік для звичайної людини.
Ще й на світ не світилось, як втішений Еврисфей послав свого оповісника Копрея до Геракла із суворим наказом йти негайно в Еліду до царя Авгія і за один день вичистити в нього всі стайні.
Зачувши цей дивний наказ, Геракл аж спаленів з образи.
Щиро здивувався Авгій, коли побачив перед собою уславленого Геракла, а надто як почув, що той узявся за один день вичистити всі його стайні.
— Та хіба один чоловік таке здужає? — спитав, не ймучи віри елідський цар. — Якби зібрати людей з усієї моєї держави, то і вони не впоралися б за день.
— А я це зроблю сам-один, — спокійно відказав Геракл.
— Ні, не зробиш! — затявся Авгій. — Закладаюсь, не зробиш.
— І я закладаюсь, — усміхнувся герой. — Якщо я виграю, ти віддаєш мені десятину твоєї худоби, гаразд?
— Гаразд! — не замислюючись, погодився цар, певний, що Геракл неодмінно програє. ‘
Покликали у свідки Авгієвого найстаршого сина Філея.
Переказ:
Зранку Геракл узявся до роботи: копав рівчак, який би з’єднував бурх7іи— ву річку Пеней зі стайнями Авгій.
А коли струмені води ринули до рівчака, вони самі змили весь гній, солому і болото. Після того, як робота була зроблена, Геракл завалив камінням рівчак, і вода знов пішла своїм плином.
Авгій програв заклад, але не віддав нічого, прогнавши Геракла і свого сина Філея, що став на сторону могутнього героя.
Пес Цербер
Подвиг дванадцятий
Переказ:
Коли Гераклові залишилося послужити царю Еврисфею востаннє, Гера, щоб занапастити героя, порадила Еврисфею зажадати від Геракла неймовірного: привести з підземного царства мертвих вартового пса Цербера, що мав три голови і дракона замість хвоста.
Геракл спитав дозволу у царя підземного царства — Аїда — взяти з собою до Мікен Цербера, на що підступний Аїд відповів: "Забирай, коли подужаєш його без зброї".
Старий перевізник Харон, який знав про Аїдову волю, перевіз Геракла і подоланого ним Цербера через південну річку скорботи Ахеронт. Коли цар Еврисфей побачив чудовисько, зміг лише вимовити: "Герой тепер вільний... Хай іде...".