Баханькоў Аляксандр
«Нам, дзецям Полацкай зямлі...»
Нам, дзецям Полацкай зямлі,
Пашчасціла там нарадзіцца,
Дзе Рагвалод калісь хадзіў,
Скарына пачынаў вучыцца.
Дзе крокі першыя, як мы,
Рагнеда, Сімяон рабілі,
Там, дзе насупраць сілам злым,
За шчасце нашае малілі.
Сабор Сафійскі – карабель,
Плыве Дзвіной у гордай плыні.
Ды толькі з-за чужых зямель
Любімы горад не пакіне.
Барысаў камень з тых вякоў
Стаіць ля вечнае Сафіі.
І нешта кліча зноў і зноў
Пабыць ля слаўнае святыні.
На ўзбярэжжы Палаты
Царква святое Еўфрасінні.
Прыдзі сюды і ўбачыш ты:
Над ёй аблокі ў небе сінім.
Хай будзе неба над табой
Заўсёды чыстым, горад мілы.
Хто да цябе з мячом прыйшоў,
Тут і знайшоў свою магілу.
Нідзе на свеце не знайсці
Такой красы, такой прыроды.
Цябе заўсёды буду сніць.
Люблю цябе, мой горад родны.
Экспозиция «Горя от ума» — первые явления первого действия до приезда Чацкого. Читатель знакомится с местом действия — домом Фамусова, московского барина и чиновника средней руки, видит его самого, когда он заигрываете Лизой, узнаёт, что его дочь Софья влюблена в Молчалина, секретаря Фамусова, а раньше была влюблена в Чацкого.
Завязка происходит в седьмом явлении первого действия, когда появляется сам Чацкий. Сразу завязываются две сюжетные линии — любовная и социальная. Любовная построена на банальном треугольнике, где имеются два соперника, Чацкий и Молчалин, и одна героиня, Софья. Вторая сюжетная линия — социальная — обусловлена идеологическим противостоянием Чацкого и косной общественной среды. Главный герой в своих монологах обличает взгляды и убеждения «века минувшего»