Друкар Іван Федорович 15 лютого 1574-го завершив роботу над першою надрукованою книгою на території України - "Апостолом". Протягом року працював над нею у львівській друкарні. У ній міститься церковнослов'янський переклад "Діянь і послань апостольських".
"Церковні начальники і вчителі через заздрість у багатьох єресях мене звинувачували. Хотіли благо на зло перетворити і Божу справу остаточно занапастити, як це властиво неосвіченим і нетямущим в науках людям. Вони мистецтву граматики не навчені і духовного розуму позбавлені. Заздрість і ненависть погнала нас від родичів наших і в інші країни невідомі переселила", - пише Іван Федоров у післямові до "Апостола" про роботу у Москві.
Працює там з 1563-го. Але духовенство спалює його цех. Тоді він разом із сином Іванком та другом Петром Мстиславцем їде до Вільно – столиці Великого князівства Литовського. Приймає їх король польський і великий князь литовський Сигізмунд Август. Наказує видати Івану та його сину по два злотих на власні потреби. Дозволяє працювати у його володіннях. Покровителем призначає литовського коронного гетьмана Григорія Ходкевича.
Разом із Петром Мстиславцем друкує Учительне Євангеліє. Використовує папір з філігранню. Вдосконалює верстат. Тоді ж знайомиться із гуманістом, філософом та друкарем Симоном Будним, діляться досвідом щодо друкарської справи. Будний гостро підтримує ідеї реформації, дотримується кальвіністських поглядів, працює над перекладом Нового Завіту з латини на церковнослов'янську книжку мову.
"Як самі мені повідомили друкарі, багато недавніх і невеликих помилок за старими книгами виправили, - пише Будний про діяльність Федорова у Ходкевича в передмові до свого Нового Завіту 1574 року. - Але старі маркіоновські, гомозіанські та інших єретиків викривлення не за московським зібранням книг правити. І замало для цього голів Івана Федорова та Петра Мстиславця. Зробили те, що могли. За це інші повинні бути вдячні. Але і це ще малий початок".
Іван Федоров служить особистим секретарем гетьмана. Друкує Часословець та Псалтир. Але конкурента побоюється католицьке духовенство, яке гарно заробляє на рукописних книгах. Воно тисне на Ходкевича, заважають працювати Федорову. Гетьман змушений закрити друкарню.
"Він звелів мені роботу припинити і мистецтвом рук наших знехтувати. В селі займатись землеробством розпорядився і так продовжити життя в цьому світі. Але це не пристало мені - плугом або посівом насіння життя своє коротати, бо є у мене замість плуга - мистецтво, знаряддя для роботи, а замість хлібного насіння я повинен духовні насіння по всесвіту сіяти і всім по порядку роздавати духовну цю їжу", – згадує Федоров у "Апостолі".
Важко переживає цю звістку.
"І в самоті, коли я до себе повертався, багато раз я сльозами своє ложе напував, все це обдумуючи в серці своєму, як би не приховати в землі таланту, дарованого мені від Бога", - пригадує в Апостолі.
Та переконаний, що має й далі займатись друкарством, знаходить вихід. Вирішує покинути Заблудів і йде до Львова. Ходкевича згадує з щирою вдячністю і молиться за його сім'ю.
1. Для чего предназначена книга? ответ: Книга предназначена для того, чтобы передавать знания, накопленный опыт, ценную информацию, образное представление о мире. 2.Чем является книга для человека? ответ: Книга является важнейшим средством образования и воспитания. Благодаря книге мы можем переноситься в разные времена и эпохи, во все концы земного шара, чтобы наблюдать, изучать, понимать себе подобных, всё живое и неживое, постигать истину, овладевать знаниями. В книгах мы видим наших друзей, которые открывают нам много истин, поддерживают нас в превратностях судьбы – ободряют в печали, залечивают наши душевные раны от одиночества… 3.Чтение – что это такое? ответ: Это не только расшифровка письменного текста и осмысление написанного, но и форма языкового общения людей посредством печатных или рукописных текстов. Информация, заключённая в книге, воспринимается читателем в процессе чтения. Это не просто пассивное восприятие и усвоение текста, а активное взаимодействие между автором и читателем. Иными словами, чтение является неотъемлемой частью творчества. 4. Для чего пишет писатель? ответ: Создавая своё произведение, автор самовыражается: он хочет рассказать другим о том, что у него накопилось в процессе жизненного опыта, поделиться своими мироощущениями, чувствами и эмоциями. Это его понимание мира передаётся на суд другим людям. Писатель видит в воображаемом читателе своего собеседника, исповедуясь, изливает ему “свою душу”. Читатель же, воспроизводя созданное автором, как бы воссоздаёт некое новое произведение, потому что у него другой жизненный опыт, другое видение мира. Таким образом, можно сказать, что чтение – это форма творческого общения, интерпретация предлагаемых автором мыслей и чувств. 5. Каково же назначение чтения? ответ: Мы читаем для эстетического наслаждения, но не только. Книга даёт громадные возможности для постижения человеческого опыта в самых разных его проявлениях: в области чувств и желаний, в области мыслей и наблюдений. Свой маленький индивидуальный опыт мы расширяем и проверяем опытом других людей, выдающихся и талантливых. Это нас обогащает и облагораживает. 6. Стоит ли тратить своё свободное время на чтение книги? ответ: Безусловно. Часы, проведённые над книгой, – лучшие часы. Они возвышают человека, обогащают его сердце и разум, насыщают нравственной силой. Поэтому постоянное общение с книгой и умение читать книгу дают человеку возможность глубже познать мир, увереннее действовать в нём, принимать правильные решения. Великие люди были великими читателями. Известно, что Пушкин увлекался чтением, книги были его друзьями на протяжении всей жизни. Ещё в детстве он тайком забирался в отцовский кабинет и проводил там ночи напролёт, просто “пожирая” всё, что попадалось ему под руку. Были у девятилетнего и свои любимые произведения: “Илиада” и “Одиссея” Гомера, а позднее – Плутарх. Пушкин скажет: “Чтение – вот лучшее учение…” Читая книгу, мы делаемся богаче ещё на одну жизнь – на жизнь писателя, создавшего книгу. Но это обогащение немыслимо без осознанного подхода к чтению. Должно быть желание, интерес к книге.
1. Для чего предназначена книга? ответ: Книга предназначена для того, чтобы передавать знания, накопленный опыт, ценную информацию, образное представление о мире. 2.Чем является книга для человека? ответ: Книга является важнейшим средством образования и воспитания. Благодаря книге мы можем переноситься в разные времена и эпохи, во все концы земного шара, чтобы наблюдать, изучать, понимать себе подобных, всё живое и неживое, постигать истину, овладевать знаниями. В книгах мы видим наших друзей, которые открывают нам много истин, поддерживают нас в превратностях судьбы – ободряют в печали, залечивают наши душевные раны от одиночества… 3.Чтение – что это такое? ответ: Это не только расшифровка письменного текста и осмысление написанного, но и форма языкового общения людей посредством печатных или рукописных текстов. Информация, заключённая в книге, воспринимается читателем в процессе чтения. Это не просто пассивное восприятие и усвоение текста, а активное взаимодействие между автором и читателем. Иными словами, чтение является неотъемлемой частью творчества. 4. Для чего пишет писатель? ответ: Создавая своё произведение, автор самовыражается: он хочет рассказать другим о том, что у него накопилось в процессе жизненного опыта, поделиться своими мироощущениями, чувствами и эмоциями. Это его понимание мира передаётся на суд другим людям. Писатель видит в воображаемом читателе своего собеседника, исповедуясь, изливает ему “свою душу”. Читатель же, воспроизводя созданное автором, как бы воссоздаёт некое новое произведение, потому что у него другой жизненный опыт, другое видение мира. Таким образом, можно сказать, что чтение – это форма творческого общения, интерпретация предлагаемых автором мыслей и чувств. 5. Каково же назначение чтения? ответ: Мы читаем для эстетического наслаждения, но не только. Книга даёт громадные возможности для постижения человеческого опыта в самых разных его проявлениях: в области чувств и желаний, в области мыслей и наблюдений. Свой маленький индивидуальный опыт мы расширяем и проверяем опытом других людей, выдающихся и талантливых. Это нас обогащает и облагораживает. 6. Стоит ли тратить своё свободное время на чтение книги? ответ: Безусловно. Часы, проведённые над книгой, – лучшие часы. Они возвышают человека, обогащают его сердце и разум, насыщают нравственной силой. Поэтому постоянное общение с книгой и умение читать книгу дают человеку возможность глубже познать мир, увереннее действовать в нём, принимать правильные решения. Великие люди были великими читателями. Известно, что Пушкин увлекался чтением, книги были его друзьями на протяжении всей жизни. Ещё в детстве он тайком забирался в отцовский кабинет и проводил там ночи напролёт, просто “пожирая” всё, что попадалось ему под руку. Были у девятилетнего и свои любимые произведения: “Илиада” и “Одиссея” Гомера, а позднее – Плутарх. Пушкин скажет: “Чтение – вот лучшее учение…” Читая книгу, мы делаемся богаче ещё на одну жизнь – на жизнь писателя, создавшего книгу. Но это обогащение немыслимо без осознанного подхода к чтению. Должно быть желание, интерес к книге.
Друкар Іван Федорович 15 лютого 1574-го завершив роботу над першою надрукованою книгою на території України - "Апостолом". Протягом року працював над нею у львівській друкарні. У ній міститься церковнослов'янський переклад "Діянь і послань апостольських".
"Церковні начальники і вчителі через заздрість у багатьох єресях мене звинувачували. Хотіли благо на зло перетворити і Божу справу остаточно занапастити, як це властиво неосвіченим і нетямущим в науках людям. Вони мистецтву граматики не навчені і духовного розуму позбавлені. Заздрість і ненависть погнала нас від родичів наших і в інші країни невідомі переселила", - пише Іван Федоров у післямові до "Апостола" про роботу у Москві.
Працює там з 1563-го. Але духовенство спалює його цех. Тоді він разом із сином Іванком та другом Петром Мстиславцем їде до Вільно – столиці Великого князівства Литовського. Приймає їх король польський і великий князь литовський Сигізмунд Август. Наказує видати Івану та його сину по два злотих на власні потреби. Дозволяє працювати у його володіннях. Покровителем призначає литовського коронного гетьмана Григорія Ходкевича.
Разом із Петром Мстиславцем друкує Учительне Євангеліє. Використовує папір з філігранню. Вдосконалює верстат. Тоді ж знайомиться із гуманістом, філософом та друкарем Симоном Будним, діляться досвідом щодо друкарської справи. Будний гостро підтримує ідеї реформації, дотримується кальвіністських поглядів, працює над перекладом Нового Завіту з латини на церковнослов'янську книжку мову.
"Як самі мені повідомили друкарі, багато недавніх і невеликих помилок за старими книгами виправили, - пише Будний про діяльність Федорова у Ходкевича в передмові до свого Нового Завіту 1574 року. - Але старі маркіоновські, гомозіанські та інших єретиків викривлення не за московським зібранням книг правити. І замало для цього голів Івана Федорова та Петра Мстиславця. Зробили те, що могли. За це інші повинні бути вдячні. Але і це ще малий початок".
Іван Федоров служить особистим секретарем гетьмана. Друкує Часословець та Псалтир. Але конкурента побоюється католицьке духовенство, яке гарно заробляє на рукописних книгах. Воно тисне на Ходкевича, заважають працювати Федорову. Гетьман змушений закрити друкарню.
"Він звелів мені роботу припинити і мистецтвом рук наших знехтувати. В селі займатись землеробством розпорядився і так продовжити життя в цьому світі. Але це не пристало мені - плугом або посівом насіння життя своє коротати, бо є у мене замість плуга - мистецтво, знаряддя для роботи, а замість хлібного насіння я повинен духовні насіння по всесвіту сіяти і всім по порядку роздавати духовну цю їжу", – згадує Федоров у "Апостолі".
Важко переживає цю звістку.
"І в самоті, коли я до себе повертався, багато раз я сльозами своє ложе напував, все це обдумуючи в серці своєму, як би не приховати в землі таланту, дарованого мені від Бога", - пригадує в Апостолі.
Та переконаний, що має й далі займатись друкарством, знаходить вихід. Вирішує покинути Заблудів і йде до Львова. Ходкевича згадує з щирою вдячністю і молиться за його сім'ю.
Объяснение: