Айвенго і Бріан де Буагільбер – сміливі воїни, але у творі вони протиставлені один одному. Вони суперники й вороги, які уособлюють дві різні моральні позиції.
Объяснение:
Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Він благородний, людяний молодий лицар, який навіть у важких ситуаціях залишається вірним своєму коханню, друзям та королю. Прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.
Образ Бріана де Буагільбера.
Хоча храмовник Буагільбера є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси. Буагільбер – сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. Бріан де Буагільбера готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Буагільбер – суперечлива натура. Ревека говорить йому: “У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона – як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки”.
Почему мне нравится падчерица из сказки "12 месяцев".
Мне очень нравится сказка Самуила Яковлевича Маршака "Двенадцать месяцев". Из всех персонажей сказки лучше всех, конечно, падчерица.
Мне нравится падчерица, потому что она - удивительно светлый и чистый душой человек. Несмотря на то, что жизнь у нее нелегкая, она относится ко всем людям хорошо, даже к тем, кто хорошего отношения не заслуживает. Она не говорит ни одного злого слово мачехе и ее дочке, хотя они гонят замерзшую девушку в зимний лес за подснежниками. В конце сказки падчерица дает королеве шубу и подвозит ее на лошадях, хотя с самодурства королевы и началась вся эта история. Не пожелай та зимой подснежников, не пришлось бы падчерице бродить по заснеженному лесу, рискуя замерзнуть насмерть.
Я считаю, что поведение падчерицы - наглядный пример того, как следует по-христиански относиться к людям, отвечая добром на зло.
Особая композиция. Обязательные зачин (в некотором царстве, в некотором государстве), концовка (по усам текло, в рот не попало).Волшебные сюжеты. Герою нужно выполнить какую-то миссию, что-то найти, кого-то и для этого от покидает дом.Троекратный повтор. Причем повторяться могут не только слова и фразы, но и сюжетные ходы (три испытания, три препятствия и т.п.)Строгое разделение героев на положительных и отрицательных.Чудесные превращения.Сверхъестественные силы, волшебные предметы клубочек, меч-кладенец, щука и т.д.)
Айвенго і Бріан де Буагільбер – сміливі воїни, але у творі вони протиставлені один одному. Вони суперники й вороги, які уособлюють дві різні моральні позиції.
Объяснение:
Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Він благородний, людяний молодий лицар, який навіть у важких ситуаціях залишається вірним своєму коханню, друзям та королю. Прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.
Образ Бріана де Буагільбера.
Хоча храмовник Буагільбера є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси. Буагільбер – сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. Бріан де Буагільбера готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Буагільбер – суперечлива натура. Ревека говорить йому: “У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона – як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки”.