Подвиги Геракла були улюбленими темами античного мистецтва. Відома статуя Геракла Фарнезе роботи Глікона. Епізоди з життя героя були постійними темами скульпторів, які оздоблювали фризи, метопи й фронтони в храмах. Міфи про Геракла популярні і в пізнішому образотворчому мистецтві (Дж. Романо, Дж. Базарі, Г. Рені, С. Рафаель, П. Рубенс, Л. Тінторетто, А. Канова). Відома картина Помпео Батоні «Геркулес на роздоріжжі між Доброчесністю і Пороком» (1765 р.). Алегорію створив у V ст. до н. е. філософ Продік. Коли юний Геркулес пас стада свого земного батька Амфіона на Кіферонських луках, до нього прийшли дві жінки, що уособлювали Зніженість і Доброчесність. На картині Батоні вони представлені в образах Венери, богині кохання, і Мінерви, богині мудрості. Одна спокушала його радощами життя, інша закликала до праці і подвигів. Геркулес, після тривалих роздумів, вирішив прислухатися до голосу розуму і присвятив своє життя служінню людству. Сувора Мінерва вказує на храм на верхівці скелі — алегорію складного шляху до слави. Ошатна Венера простягає Геркулесу троянду. Біля її ніг — атрибути чуттєвих насолод: музичні інструменти, ноти, кошик із фруктами.
Смерть Ромео и Джульетты настолько глубоко поражает их родителей, что они забывают о своей вражде. То, чего не мог добиться герцог своими угрозами, происходит под влиянием этого трагического урока, заставившего родителей понять всю жестокую бессмысленность их вражды. Но цена, заплаченная за это, слишком высока. Еще история Ромео и Джульетты учит нас терпению и вере в чудо. Стоило только Ромео поверить в чудо и дождаться утра, он был вы вознагражден. Однако Ромео не нашел в себе сил потерпеть, а потому умер. И послужил при этом причиной смерти Джульетты
• рефрен: «Було колись…»;
• метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»;
• епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»; • порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»;
• звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Ірай же, море», «Добре, батьку, отамане»; • риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гост вам!»;
• риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»