Перша пригода Дон Кихота виглядає дуже комічним, коли він веде бій з млинами, бачачи в них велетнів. Іноді цей дорослий чоловік здається дитиною у своєму розумінні дійсності. Він вірить в людську порядність там, де її немає. У епізоді з побитим хлопчиком-пастухом Дон Кихот, як і хлопчик, виглядає трагічним. Хлопчик — від побоїв багатія, який не платить йому гроші за роботу, Дон Кихот, — від своєї сліпої віри в людину.
Смішним виявляється і героїзм лицаря, адже хазяїн заїжджого двору не потребує покарання своїх кривдників, він вимагає від Дон Кихота грошей за ночівлю.
Під час протиставлення автором Дон Кихота донові Диего виявляються високі пориви одного і дрібне благополуччя іншого.
І хоча поєдинок з левом теж виглядає комічно, герой з’являється перед нами людиною дуже сміливою, проте він живе у фантастичному вигаданому світі.
Кульмінаційним моментом зіткнення його з дійсністю стає перебування в герцогському замку. Вельможі зрозуміли безумство Дон Кихота, як розуміли його усе, окрім хіба що Санчо Пансы і розбійника Роне Гинари, які не завдавали йому ні моральний, ні фізичний біль. А освічені і витончені вельможі знущаються з лицаря. У словесних поєдинках і лицар, і зброєносець виходять переможцями, але підлість панівного класу таки перемогла. Герцог і герцогиня виставили гостей блазнями, а згодом доставили і фізичний біль, нацькувавши розлючених кішок, і побили.
Але розчарування лицаря з’явилося значно пізніше, навіть не тоді, коли він зрозумів, що не може звільнитися від чар своєї Дульсинеи, а тоді, коли зрозумів, що люди не боряться із злом і не намагаються його викоренити.
Дон Кихот помирає, але його благородні пориви залишаються жити у віках. А ще залишається з нами його хороша мудрість:
«Свобода, Санчо, є одним з найдорожчих скарбів, які небо виливає на людей; з нею не можуть дорівнювати ніякі скарби. Заради свободи, так само, як і заради честі, можна і треба ризикувати життям, і, навпаки, неволя є найбільшою з нещасть, які тільки можуть статися з людиною».
«витязь молодої української поезії»
Народився 8 січня 1935р. у с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині.
У три роки почав опановувати грамоту, у п’ять написав першого віршика.
Після закінчення десятирічки у с. Тарандиці протягом 1952-1957рр. навчався на факультеті журналістики Київського державного університету.
Після закінчення навчання одружується на черкащанці Людмилі Півторадня.
Працює журналістом у редакції газет «Черкаська правда» й «Молодь Черкащини».
На початку 60-х стає активним членом Клубу творчої молоді. Потрапляє під нагляд КДБ.
1962р. з’являється його перша збірка «Тиша і грім».
Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.
Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок».
На початку вересня 1963р. ліг у лікарню із раком нирок.
У ніч з 13 на 14 грудня 1963р. помер.
1) Полон Річарда “Левине Серце” і смута брата короля. 2) Мрії Седріка Сакса і вигнання сина.3) Порятунок Ісаака Айвенго. 4) Лицарський турнір і “Позбавлений Спадщини”. 5) Турнір другого дня. Битва супротивника. 6) Тривога принца Джона. 7) Бенкет у замку Ашбі. 8)Чорний лицар і пустельник. 9) Седрик та його задуми. 10) Несподівана зустріч у лісі. 11) Підготовчі заходи до звільнення. 12) Невільники у замку Торкільстона. 13) Де Брасі і леді Ровена. 14) Мужня і рішуча Ревека. 15) Спроба урятувати ув’язнених. 16) Співпереживання Айвенго і Ревеки разом. 17) Битва біля замку на смерть. 18) Ревека на трибуналі. Сміливий виклик Ревеки. 19) Бріан де Буальгібер та Ревека. 20) Засідка для Чорного лицаря. 21) Несподіване воскресіння Ательстана. 22) Страта Ревеки. 23) Поява «заступника». Двобій. 24) Весілля Айвенго.