Проминають роки, спливають століття, але таємниця кохання залишається вічною й незбагненною. Вона завжди хвилюватиме, мучитиме людей, вимагаючи свого глибокого осмислення.
Це почуття описували поети всіх віків. Поети майбутнього теж не обминуть цієї теми. Серед тих, натхненних співців кохання, вирізняється геніальний італійський поет епохи Ренесансу Франческо Петрарка.
О краю мій, о ріки голубі,
Ви омиваєте Лаури очі,
Їх блиск перебираючи собі.
Прекрасні ви в своєму непороччі!
А там підводні скелі серед ночі
Горять в мого закохання журбі.
Петрарці належить найщиріша й найпоетичніша лірична сповідь про кохання, пронесене крізь усе життя:
Як не любов, то що це бути може?
А як любов, то що таке вона?
Ці рядки одного із сонетів, мабуть, найбільш інтригуючі у світовій ліриці. Уже понад шість століть читачі прагнуть здобути власну розгадку високого почуття Петрарки. У цьому сонеті відбилося сум'яття душі поета, ліричний конфлікт поета із самим собою. Таким було кохання Франческо Петрарки до земної жінки Лаури.
Досьогодні дуже мало відомо про справжню Лауру, яка надихала поета на створення одухотворених віршів. Можна сказати, що Лаура — це майже легендарна постать.
Юний Петрарка вперше побачив Лауру, яка ще була майже дитиною, під час богослужіння в церкві. Тоді він і закохався. Поет не дає подробиць про зовнішність Лаури, проте інколи звертає увагу читача на чорні очі, тонкий стан і світле волосся коханої. І хоча дівчина не відповіла поетові взаємністю, Петрарка пояснює це високою її доброчинністю й потайки, у глибині душі, схвалює.
Дивіться також
Реферати про життя та творчість Франческо Петрарки
Біографія Франческо Петрарки
Поезія Франческо Петрарки — своєрідний щоденник переживань і почуттів. В описі краси Лаури, за канонами ренесанської лірики, переважають порівняння з квітами, перлинами, зірками тощо. Це нібито робить красуню схожою на всіх інших ліричних героїнь того часу, але водночас приховано індивідуалізує її через складні смислові відтінки багатьох епітетів.
У своїх сонетах Петрарка стверджує гуманістичний ідеал. Любов до земного життя й кохання до земної жінки не є гріховним — ось пафос його інтимної лірики.
Лаура померла в розквіті свого молодого життя під час епідемії чуми. Поет, змертвілий від горя, шукав зустрічі з Лаурою хоча б у мріях та снах. Цікаво, що Петрарка сподівався в особі коханої знайти собі підтримку на шляху до іння душі та вічного життя.
Ніщо поваби серцю не несе,
Бо згасло сонце і померкло все,
Разом із ним засипане землею.
В життя моє лиш смуток увійшов.
Я кличу смерть, щоб ту зустріти знов,
Що краще був би не стрічався з нею.
До останніх хвилин свого життя Петрарка залишався вірним пам'яті Лаури. Світлому образу коханої дівчини присвячено близько дев'яноста сонетів, які ввійшли в "Книгу пісень". Оспівуючи прекрасні почуття, великий італійський поет-гуманіст кожним своїм рядком стверджує, що справжнє кохання в житті людини буває тільки один раз.
Объяснение:
Автор любуется красотой природы, автор любуется характерами крестьян, показывает их лучшие и самые человечные качества.
Поэтому можно сказать, что главная мысль этих рассказов в том, что на такой красивой земле просто не могут жить некрасивые душевно люди. Духовный мир крестьян оказывается очень разнообразным. Крестьяне показаны в рассказах людьми, которые на возвышенные чувства и на благородные поступки.
Также целью этих рассказов было разоблачить уродливость крепостного права, именно это обещал себе сделать Тургенев еще в свои юные годы.