"Айвенго" — це остросюжетний і дуже багатоплановий роман з великою кількістю дiючих осiб. У романi перемiшанi реальнi (однак романтизовані, наприклад, образ короля) iсторичнi фiгури і цілком вигаданi персонажi.
Айвенго і Бріан де Буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. Обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги.
Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго - благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний - і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.
Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго - благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.
Образ Бриана де Буагильбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагильбера дуже суперечливий, тому герой вийшов яскравим і живим. Хоча храмовник Буагильбер є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.
Він - сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бриан де Буагильбер готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань.
Він - суперечлива натура. Ревека говорить йому: "У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона - як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки".
Золотоносный ручей. Делят участки. Старожил - успел первый, участок выбрал самый наилучший и богатый. Вот и получается "любой старожил застолбивший участок на золотоносном ручье Бонанза" - очень разбогатевший человек. А тот, кто "Заработал на золотой лихорадке больше, чем... " - еще богаче. В этом прямой смысл фразы.
Но, Вы, скорее всего, эту фразу имеете в виду применительно к Джеку Лондону, там смыл несколько иной. Джек Лондон тоже отправился на поиски золота во время "золотой лихорадки", но неудачно, т. к. все участки были уже "застолблены" вышеупомянутыми старожилами. Но, полученные жизненный опыт и впечатления от этого путешествия, впоследствии нашли отражение в его книгах о севере, привели к известности и славе. В этом переносный смысл фразы, что он "заработал больше"
Александр Ярославич Невский (1221 — 1263) – князь новгородский, киевский, владимирский. Был сыном переяславльского князя. В 1225 году его посвятили в воины. Родился 13 мая 1221 годав городе Переславль-Залесский. В 1228 году поселился в Новгороде, а в 1230 году стал князем новгородских земель. В 1236 году, после отъезда Ярослава стал самостоятельно защищать земли от шведов, ливонцев, литовцев. В 1239 году Александр женился на дочке Брячислава Полоцкого, Александре. В июле 1240 годасостоялась знаменитая Невская битва, когда Александр напала на шведов на Неве и победил. Когда же ливонцы взяли Псков, Тёсов, подобрались к Новгороду, Александр снова разбил врагов. После этого в своей биографии Александр Невский напал на ливонцев 5 апреля 1242 года (Ледовое побоище на Чудском озере). Князь на протяжении 6 лет отражал нападения врагов. Затем он уехал из Новгорода во Владимир. Когда умер Ярослав, Святослав, Александр Невский получил власть в Киеве. За всю свою жизнь Невский не проиграл ни одного сражения. Он был талантливым дипломатом, полководцем, смог защитить Русь от многих врагов, а также предотвратить походы монголо-татар. Александр Невский имел четырех сыновей: Василия (1245 – 1271, новгородский князь), Дмитрия (1250 – 1294, новгородский, переяславский, владимирский князь ), Андрея (1255 – 1304, костромской, владимирский, новгородский, городецкий князь), Даниила (1261 – 1303, московский князь), а также дочь Евдокию. Возьми что-то от сюда
"Айвенго" — це остросюжетний і дуже багатоплановий роман з великою кількістю дiючих осiб. У романi перемiшанi реальнi (однак романтизовані, наприклад, образ короля) iсторичнi фiгури і цілком вигаданi персонажi.
Айвенго і Бріан де Буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. Обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги.
Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго - благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний - і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.
Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго - благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.
Образ Бриана де Буагильбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагильбера дуже суперечливий, тому герой вийшов яскравим і живим. Хоча храмовник Буагильбер є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.
Він - сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бриан де Буагильбер готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань.
Він - суперечлива натура. Ревека говорить йому: "У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона - як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки".
Объяснение: