Метафори:вигравати в уяві,шкірити зуби,накинути оком,голубінь неба заглядає в синь лісового озера,заступали путь,надщербити несхитність,стрілка гойднулась в нашу сторону,кирпу гнути,докори совісті вгризалися в душу.
Епітети:привабливі веселкові барви,хвацькі й отчайдушні мандрівники,пошарпаний велосипед,зворушлива сцена,розчервонілий вусатий здоровань,мовчазний таємничий ліс,казковими велетами,розлючене обличчя,здоровенних і страшних лап
Порівняння:задимів мов і не було,мов йому замакітрилось,сліди лап,мов від крокодила,став,мов укопаний.
Фразеологізми:сісти на шию,брати на клини,нам яти вуха
накопичені за зиму відходи людського житла – старина, кістки, бите скло, – і в повітрі піднявся гармидер запахів, у якому найсильнішим був сирий і солодкий запах весняної землі, у двір вийшов Геня Піраплєтчиков. Його прізвище писалося так безглуздо, що з того часу, як він навчився читати, він відчув її як приниження.
Крім цього, у нього від народження не ладилося з ногами, і він ходив дивною, підскакуючою ходою.
Крім цього, у нього був завжди закладений ніс, і він дихав ротом. Губи сохнули, і їх доводилося часто облизувати.
Опріч цього, у нього не було батька. Батьків не було у половини хлопців. Але на відміну від інших Геня не міг сказати, що його батько загинув на війні: у нього батька не було взагалі. Все це, разом взяте, робило Геню дуже нещасною людиною.