Тема Другої світової війни знайшла своє достойне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова. Один із них - російський письменник Михайло Шолохов. Як і в творчості німецького письменника Генріха Белля, оповідання пронизує думка: війна протиприродна й антигуманна. Війна скалічила і німця, і росіянина. І все ж трагедія героя Г. Белля, у першу чергу, в тому, що він не розуміє, не може сформулювати сенс принесеної війні жертви; його фраза, як і назва твору, обірвана: «… проти мого прізвища буде написано: «Пішов на фронт і поліг за…». На відміну від зневіреного юного німецького солдата зрілий чоловік Андрій Соколов має мету свого життя. Попри всі трагедії, що принесла йому війна, - смерть рідних, жахи концтабору - Андрій Соколов знаходить сенс у вихованні-обпаленого війною сироти - хлопчика Вані.Недарма оповідання починається і закінчується зображенням всепереможної весни, що затягує рани на тілі землі і в душах людей. Особливість композиції полягає в тому, що Шолохов подає оповідання в оповіданні. Зустріч автора-оповідача з незнайомцем із дитиною переходить у розповідь самого незнайомця Андрія Соколова про своє життя, яке спочатку нічим не відрізнялось від звичайного життя пересічних людей. Але все змінила війна, яка забрала життя його дружини і доньок: авіабомба розбила будинок сім’ї разом з його мешканцями. Остання надія - син Анатолі й - на фронті в кінці війни. Сам Андрій Соколов звідав усі жахи німецького концтабору, голод, знущання, приниження, але не зламався, зумів вистояти, втекти з полону, узявши з собою «язика» - німецького інженера. А після війни, коли б, здавалось, зник сенс його життя, бере на виховання хлопчика-сироту Ванюшу, якого теж не помилувала доля. І починається відродження зраненої душі Андрія Соколова. Від твору «Доля людини» віє вітром оптимізму, як повоєнна весна, дружна і раптова, так і майбутнє цих осиротілих людей - Андрія Соколова і Вані - світле, чисте і радісне.
Есть Холм, есть "э-се-сяки", Львов, Есть в мире множество голов. Пока не знаю, будет как, И лишь сжимаю свой кулак! Донские и кубанские казаки увлеклись в значительных количествах "созданием отдельных народов". То, что "рылобоки" малюют карты, на которых земли Кубани и частично Дона приписаны под "господарство" их фантасмагорий, не вызвало должного отклика. А надо было бы дать оценку и "коричневым" и "помаранцам". Были под Полтавой, были под Лесной. Можно было бы отрядить кого-то и в Галицию. В память Перемышля, Брусиловского прорыва и 1944 г. Сложно, но возможно. Из Беларуси подтянуть кого-то, из Приднестровья. В своё время поддержки "Бронзового солдата" добился, хотя бы устной.
