Объяснение:
В городе Муроме, в селе Карачарове, живёт Илья, крестьянский сын. Тридцать лет сидит он сиднем и не может подняться, потому что не владеет ни руками, ни ногами. Однажды, когда его родители уходят и он остаётся один, под окнами останавливаются двое калик перехожих и просят Илью отворить им ворота и пустить в дом. Тот отвечает, что не может встать, но они повторяют свою . Тогда Илья поднимается, впускает калик, а те наливают ему чарку медового питья. Сердце Ильи разогревается, и он чует в себе силу. Илья благодарит калик, а те говорят ему, что отныне он, Илья Муромец, будет великим богатырём и ему не грозит смерть в бою: он будет биться со многими могучими богатырями и побеждать их. Но со Святогором калики не советуют Илье сражаться, потому что Святогора сама земля через силу носит — так он дороден и могуч. Не должен Илья биться и с Самсоном-богатырём, потому что у того на голове семь волосов ангельских. Калики также предостерегают Илью, чтобы тот не вступал в единоборство с родом Микуловым, ибо этот род любит мать-сыра земля, и с Вольгой Сеславичем, потому что Вольга побеждает не силой, но хитростью. Калики учат Илью, как добыть богатырского коня: надо купить первого попавшегося жеребчика, держать его три месяца в срубе и кормить отборным пшеном, потом три ночи подряд выгуливать по росе, а когда жеребчик станет перепрыгивать через высокий тын, на нем можно ездить.
Калики уходят, а Илья отправляется в лес, на поляну, которую надо очистить от пней и коряг, и справляется с этим в одиночку. Наутро его родители идут в лес и обнаруживают, что кто-то сделал за них всю работу. Дома они видят, что их немощный сын, который тридцать лет не мог подняться с места, ходит по избе. Илья рассказывает им о том, как выздоровел. Илья отправляется в поле, видит хилого бурого жеребчика, покупает его и ухаживает за ним так, как его научили. Через три месяца Илья садится на коня, берет у родителей благословение и выезжает в чистое поле.
Ле́то Госпо́дне» — роман русского писателя Ивана Шмелёва, написанный в 1927—1948 годах. Состоит из трёх частей: «Праздники», «Радости», «Скорби». Одно из самых известных произведений автора. Это автобиографическое произведение, которое описывает жизнь в патриархальной купеческой семье глазами маленького мальчика. Русский уклад жизни описывается через церковный богослужебный год, начиная с Великого Поста: показаны не только церковные службы, молитвы, паломничества, но и семейный быт: традиционные праздничные и постные блюда, обычаи. Книгу Шмелёв посвятил Ивану Ильину и его жене Наталье. Был издан в полном варианте в Париже в 1948 году. «Праздники» были изданы отдельно в 1933 году в Белграде.
Людина та її світ у античній літературі
Твір розміщено в твір з літератури 6 клас від Tvir в Понедельник 22 ноября
Починається наша заочна мандрівка у просторі й часі з найдавніших часів. Сьогодні перед нами відкриває свої таємниці антична культура. Вдома ви ознайомились з інформацією підручника про античність. Пригадайте, яку культуру ми називаємо античною. (Культуру Стародавньої Греції та Стародавнього Риму). Якими були хронологічні межі її існування? (Приблизно 1300 років, з VIII ст. до н.е. до V ст. н.е.) Як ви думаєте, чому ми, говорячи про світовий культурний та літературний розвиток, звертаємося перш за все саме до античності, а не до культури Китаю, Індії чи Єгипту, які хронологічно є більш древніми? (Саме Стародавня Греція та Рим мали ‘значний вплив на формування європейської культури, світогляду та її історії в цілому, тому європейці й звертаються до античності як до колиски свого цивілізаційного розвитку.)
Ми маємо тему «Людина та її світ у давніх літературах» з’ясувати для себе, що ж саме дала античність всьому людству і народам Європи, якими джерелами живилась сама, чому найбільше приділяла увагу людині, якою була уява давніх греків і римлян про світ і людину і як вона відобразилась у культурі античності і літературі зокрема. Для цього ми спробуємо узагальнити наш первинний досвід спілкування з античною культурою та історією, «який набули у попередніх класах, та розширимо й систематизуємо його на наступних п’ятнадцяти уроках, де більш детально будемо вивчати кращі взірці літератури Давньої Греції та Давнього Риму, що стали основою скарбниці світової літератури.
Світобачення антропоцентричне — людина у центрі буття як невід’ємна частка природи. Підвищення самоцінності людини від уславлення її сили та краси тіла до гармонії розуму та внутрішнього світу. Те, що людина та оспівування її самої та її світу стало однією із провідних тем у міфології і в янти’їній літературі, мало величезний вплив на формування і розвиток європейських літератур та культури Європи в цілому. Для наступних епох античність стала і основою світоглядних платформ, матеріалістичної та ідеалістичної, і невичерпним джерелом тем, сюжетів, проблем, образів, архетипів, які, переосмислюючись, від епохи до епохи надихають на створення шедеврів митців світової культури.
Як ми вже зазначили, витоки античності сягають невичерпної скарбниці міфопоетичної уяви давньої людини про світ і саму себе. Особливість міфології стародавніх греків полягає, перш за все, в її надзвичайній образності та гуманізмі. Тож перш ніж ми почнемо говорити про взірцеві (класичні) твори давньогрецької і давньоримської літератури, звернімося до найвідоміших циклів міфів періоду мікенської культури, яка стала підґрунтям до формування давньогрецької літератури.
(Таким чином людські якості підносились до рівня божественного. Людина все більше відчувала право бути господарем в оточуючому світі. Божественне начало робило її могутньою і досконалою. З’являється ціла плеяда таких героїв, чий родовід ми простежуємо від самого батька богіволімпійців Зевса, кращими з них були Персей, Геракл, Ясон, Тесей, Одіссей, Ахілл.
Дотримуючись черговості створення циклів міфів, на наступному уроці ми розглянемо цикл міфів про аргонавтів та з’ясуємо, як у них відобразилась уява стародавніх греків про людину та оточуючий її світ, які художні особливості міфології стали з часом надбанням античної літератури. Знайомство з циклами міфів давніх греків ще більше розширить коло наших знань про цю унікальну культуру й дасть нам можливість знову доторкнутися до скарбів культури, що залишається вічно юною, незважаючи на плин століть.