Автор – Андрій Малишко Рік написання: 1959. Тема «Пісня про рушник»: оспівування любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.
Тема матері — одна з наскрізних у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері. Бо з раннього дитинства узяв він у серце образ рідної матінки, Івги Базилихи, яка навчила його добру, красі, любові до людей. Її образ зливається в поезії Андрія Малишка з іншим найдорожчим образом — рідної Батьківщини. Завжди, коли поет пише про те, що найближче його серцю, він згадує матір. «Вкраїно моя», «мати», «Сиділа мати, ніби груша дика», «Мамо, я хочу поговорити з вами», поема «Сини», ще багато-багато найкращих поетичних творів… Ця данина подяки й любові народного поета священній пам’яті Матері. Та з-поміж цих скарбів виділяється «Пісня про рушник», сповнена чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові. «Пісня про рушник» — це пісня про матір. Образ матері — один із центральних у творчості Малишка. Передусім це образ конкретної людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передала своєму синові «песен дивный дар»,— говорив М. Рильський.
Ідея «Пісня про рушник»: уславлення шанобливого ставлення до матері-святині.
Основна думка «Пісня про рушник» : материнський рушник для її дитини — щастя, доля, любов.
Жанр «Пісня про рушник» : пісня (ліричний вірш) Напрям: модернізм (умовно).
Течія: неоромантизм. Рід: лірика. Тематичний різновид: інтимна лірика з елементами філософської. Система віршування: силабо-тонічна. Віршовий розмір «Пісня про рушник»: 4-стопний анапест Строфа: чотиривірш (катрен) із двовіршем (рефреном, приспівом). Кількість строф: 3. Римування «Пісня про рушник»: перехресне (абаб). Художні засоби «Пісня про рушник» Звертання: «Рідна мати моя». Епітети: «далека дорога», «засмучені очі», «незрадлива, вірна усмішка», «тихий шелест трав». Повтори: «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала». «І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші блакитні твої». «І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов». Метафори: «цвіте… доріжка», «шелест трав», «щебетання дібров», «оживе…. і дитинство, й розлука, і вірна любов». Порівняння: «…той рушник простелю, наче долю…». Композиція «Пісня про рушник» Пісня невелика за розміром. І слів про матір, власне, сказано зовсім небагато. Але образ її — виразний, яскравий, зігрітий синівським почуттям. «Пісня про рушник» сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботи, вірну любов і ласку. Твір складається з шести куплетів, з яких три — по 4 рядки, а решта — по 2. Всі вони перемежовуються. Як у пісенному жанрі, спочатку співається куплет пісні (4 рядки), а потім приспів (2 рядки), і так тричі.
Андрій Малишко “Вчителька”
Жанр – пісня з елегійними мотивами
Тема: звертання до вчительки зі словами вдячності за ту сумлінну і відповідальну працю, якій вона присвятила все своє життя – виховання молоді. Ідея: возвеличення невичерпної доброти, уваги героїні, її мужності, сили волі в подоланні життєвих перешкод Основна думка: учитель – людина, завдяки якій майбутнє покоління могло сприймати світ, реалізувати себе як особистість. Римування – перехресне
Автор – Андрій Малишко Рік написання: 1959. Тема «Пісня про рушник»: оспівування любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.
Тема матері — одна з наскрізних у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері. Бо з раннього дитинства узяв він у серце образ рідної матінки, Івги Базилихи, яка навчила його добру, красі, любові до людей. Її образ зливається в поезії Андрія Малишка з іншим найдорожчим образом — рідної Батьківщини. Завжди, коли поет пише про те, що найближче його серцю, він згадує матір. «Вкраїно моя», «мати», «Сиділа мати, ніби груша дика», «Мамо, я хочу поговорити з вами», поема «Сини», ще багато-багато найкращих поетичних творів… Ця данина подяки й любові народного поета священній пам’яті Матері. Та з-поміж цих скарбів виділяється «Пісня про рушник», сповнена чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові. «Пісня про рушник» — це пісня про матір. Образ матері — один із центральних у творчості Малишка. Передусім це образ конкретної людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передала своєму синові «песен дивный дар»,— говорив М. Рильський.
Ідея «Пісня про рушник»: уславлення шанобливого ставлення до матері-святині.
Основна думка «Пісня про рушник» : материнський рушник для її дитини — щастя, доля, любов.
Жанр «Пісня про рушник» : пісня (ліричний вірш) Напрям: модернізм (умовно).
Течія: неоромантизм. Рід: лірика. Тематичний різновид: інтимна лірика з елементами філософської. Система віршування: силабо-тонічна. Віршовий розмір «Пісня про рушник»: 4-стопний анапест Строфа: чотиривірш (катрен) із двовіршем (рефреном, приспівом). Кількість строф: 3. Римування «Пісня про рушник»: перехресне (абаб). Художні засоби «Пісня про рушник» Звертання: «Рідна мати моя». Епітети: «далека дорога», «засмучені очі», «незрадлива, вірна усмішка», «тихий шелест трав». Повтори: «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала». «І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші блакитні твої». «І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов». Метафори: «цвіте… доріжка», «шелест трав», «щебетання дібров», «оживе…. і дитинство, й розлука, і вірна любов». Порівняння: «…той рушник простелю, наче долю…». Композиція «Пісня про рушник» Пісня невелика за розміром. І слів про матір, власне, сказано зовсім небагато. Але образ її — виразний, яскравий, зігрітий синівським почуттям. «Пісня про рушник» сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботи, вірну любов і ласку. Твір складається з шести куплетів, з яких три — по 4 рядки, а решта — по 2. Всі вони перемежовуються. Як у пісенному жанрі, спочатку співається куплет пісні (4 рядки), а потім приспів (2 рядки), і так тричі.
Андрій Малишко “Вчителька”
Жанр – пісня з елегійними мотивами
Тема: звертання до вчительки зі словами вдячності за ту сумлінну і відповідальну працю, якій вона присвятила все своє життя – виховання молоді. Ідея: возвеличення невичерпної доброти, уваги героїні, її мужності, сили волі в подоланні життєвих перешкод Основна думка: учитель – людина, завдяки якій майбутнє покоління могло сприймати світ, реалізувати себе як особистість. Римування – перехресне
Держи бро
Объяснение:
Александр Сергеевич Пушкин родился 6 июня 1799 года в дворянской помещичьей семье, в Москве.
Родители и предки Александра имели прекрасное образование. Отец Александра (Сергей Львович Пушкин) серьезно увлекался поэзией. Мать (Надежда Осиповна) отлично владела французским языком. Кроме того, дядя Александра (Василий Львович) был известным поэтом того времени.
В их доме бывало множество деятелей культуры, а гувернантки говорили по-французски.
Александр Сергеевич Пушкин родился 6 июня 1799 года в дворянской помещичьей семье, в Москве.
Родители и предки Александра имели прекрасное образование. Отец Александра (Сергей Львович Пушкин) серьезно увлекался поэзией. Мать (Надежда Осиповна) отлично владела французским языком. Кроме того, дядя Александра (Василий Львович) был известным поэтом того времени.
В их доме бывало множество деятелей культуры, а гувернантки говорили по-французски.
Все это оказало значительное влияние на будущее Александра.
В детстве Пушкин проводил немало времени в подмосковном селе Захарово. За ним присматривали бабушка, а также няня — Арина Родионовна, к которой Пушкин относился с большой любовью. Позже он написал несколько произведений, в которых содержатся упоминания о ней («Няне», «Зимний вечер»).
В 12 лет (в 1811 году) Пушкин успешно сдал экзамены и поступил в элитный Царскосельский лицей под Петербургом. Там он проучился следующие 6 лет.
Именно в это время он начал писать свои первые стихи, активно изучать литературу, а также познакомился с известными писателями и поэтами, которые единодушно признали его талант.
Уже в 1814 году, во время учебы в лицее, в журнале «Вестник Европы» было впервые опубликовано стихотворение Пушкина — «К другу стихотворцу».
А спустя год на торжественном публичном экзамене поэт прочел свое произведение «Воспоминания в Царском Селе» перед знаменитыми литераторами и получил их единодушное одобрение.
В 1817 году Пушкин окончил лицей и переехал в Санкт-Петербург, где поступил на службу в Коллегию иностранных дел.
В этот период поэт вел активную светскую жизнь, посещал множество мероприятий, состоял в различных литературных обществах, а также работал над новыми произведениями.
Через 3 года (в 1820 году) была опубликована первая поэма Пушкина — «Руслан и Людмила». Произведение получило разные отзывы: как положительные, так и отрицательные.
В этом же 1820 году поэта решили наказать из-за неприемлемых стихов и эпиграмм (некоторые из них были об императоре).
Сначала Пушкина хотели отправить в ссылку на север, однако наказание решили смягчить. В результате его отправили в ссылку на юг, в город Кишинев.
Там Пушкин посетил Крым, а затем Кавказ.
Поездка произвела на поэта большое впечатление, и он написал такие поэмы как «Бахчисарайский фонтан», «Кавказский пленник» и прочие произведения.
Через 4 года (в 1824) за свои произведения и взгляды Пушкин был лишен должности и отправлен в другую ссылку — в село Михайловское, в имение его матери.
Этот период стал довольно тяжелым для поэта. Однако, несмотря на обрушившиеся проблемы, он продолжил активно работать над новыми произведениями.
Пока Пушкин находился в ссылке, прежний император Александр I (который разжаловал поэта) умер, и престол занял Николай I.
В 1826 году он назначил поэту личную встречу. В результате их разговора император «помиловал» Пушкина и освободил его от ссылки.
Писатель возвращается к светской жизни. Через 2 года на одном из вечеров он встречает Наталью Гончарову. По словам самого Пушкина, он полюбил ее с первой встречи. Однако родители Натальи не сразу дали свое согласие на брак, ссылаясь на молодость Натальи (ей на момент встречи было всего 16 лет).
В этом же году происходит значимое событие в жизни писателя — выходит в печать первый сборник его стихов.
Осенью 1830 года Александр Сергеевич был вынужден отправиться в село Болдино — имение отца, для решения некоторых хозяйственных вопросов. Там он плодотворно работает и создает множество произведений («Повести Белкина», «Домик в Коломне», несколько сказок). Этот период называют «Болдинской осенью».
В 1831 году Александр Пушкин возвращается в Москву, где венчается с Натальей Гончаровой.
В этом же году вышел в печать знаменитый роман «Евгений Онегин».
Спустя 2 года поэт совершил поездку в Оренбургскую область и на Урал ради сбора информации для нового произведения («История Пугачева»).
Осенью 1833 года Пушкин снова отправился в село Болдино. Там он активно работал над новыми произведениями («Медный всадник»). Этот период иногда называют «Второй болдинской осенью».
8 февраля 1837 года в Петербурге на Черной речке состоялась роковая дуэль между Пушкиным и Дантесом.
Причиной конфликта послужило настойчивое внимание со стороны Дантеса к жене поэта, а также оскорбительные слухи, порождаемые им.
В результате встречи поэт был тяжело ранен.
Через 2 дня (10 февраля 1837 года) Александр Сергеевич Пушкин скончался.