29 января [9 февраля] 1783, Мишенское, Белёвский уезд, Тульская губерния, Российская империя[1] — 12 [24] апреля 1852, Баден-Баден, Великое герцогство Баден[1]) — русский поэт, один из основоположников романтизма в русской поэзии, сочинивший множество элегий, посланий, песен, романсов, и эпических произведений. Также известен как переводчик поэзии и прозы, литературный критик, педагог. В 1817—1841 годах учитель русского языка великой княгини, а затем императрицы Александры Фёдоровны и наставник цесаревича Александра Николаевича. Тайный советник (1841). Автор слов государственного гимна Российской империи «Боже, Царя храни!» (1833).
"Міщанин-шляхтич" — одна з найкращих п'єс драматурга. У цьому творі сатиру автора і направлено на два суспільні класи.
Зображуючи довірливого і доброзичливого купця Журдена, автор гнівно засуджує його прагнення будь-яким шляхом набути дворянських манер. Хоча Журден і наймає собі різних учителів, які навчають його манерам, танцям, музиці, проте залишається недолугим, пихатим і грубим.
Але не менш недолугими виступають і найняті героєм учителі. Вони зводять сварку через дрібниці, не порозумівшись, яка ж з наук найважливіша.
Але з перших же сторінок п'єси ми знайомимось з кмітливими представниками трудового народу. Помічники портного, зрозумівши пихатість Журдена, відкрито видурюють гроші, лестячи йому. А якою веселою і щирою показано служницю Ніколь, яка відверто сміється над своїм господарем.