Лицейские годы Пушкина стали началом его творческой знаменитости. Именно здесь писатель заслужил уважение «первого русского поэта» Г. Р. Державина, а также похвалу других известных в те времена поэтов и писателей. Годы обучения в лицее, в котором А. С. Пушкин обрел настоящих друзей, навсегда запомнились писателю.
У своєму романі "Портрет Доріана Грея" Оскар Вайльд висвітлює важливі проблеми, пов'язані з культурним, соціальним та міжособистісним аспектами людських взаємовідносин. Зокрема, Оскар Вайльд через створені ним художні образи розкриває взаємозв'язок між мистецтвом і внутрішнім світом людини. Наприклад, на думку художника Безіла, мистецтво — це певне дзеркало людської душі, воно відбиває почуття, спрямування, а також моральні якості людини. Митець ніби вкладає частинку власної душі у свій твір, і його творіння свідчить про духовний світ зображуваних людей.
Але майбутнє будь-якого творіння визначає не творець, а власник цього творіння. Доріан поклав тягар усього бруду своєї душі на свій портрет. Картина несла цей тягар аж до смерті власника, після якої повернулася до первісного вигляду.
У тісному зв'язку з цією ідеєю постає й образ лорда Генрі. Він теж був своєрідним творцем — творцем душі Доріана. Його інструментом була хибна філософія, що полонила розум юнака незвичайною новизною і таємничістю, але в той же час підточувала зсередини недосвідчене та не спокушене злом серце.
Лорд Генрі заспокоював сумління головного героя, змушував не надто піклуватися про мораль, і таким чином Доріан Грей почав своє падіння у безодню. Ймовірно, що у нього залишалась ще можливість зупинити своє падіння, коли після самогубства Сибілли Вейн він з великим тягарем на серці розмірковував про своє ставлення до дівчини, що призвело до трагічного кінця. Проте, лорд Генрі, жахливо спрощуючи трагедію жіночих почуттів, стверджує, що своєю смертю вона лише виконала свою останню роль актриси.
Крок за кроком Доріан Грей перетворюється з людини, яка має добре й чисте серце, на егоїста та злочинця, чим знищує власну душу. Оскар Вайльд підкреслює думку, що тільки сумління здатне контролювати життя людини, її вчинки і хоч не виправляти їх, але докоряти за них. Людина живе доти, доки живе її сумління, яке здатне знищити тільки вона сама.
1. У писателя было больше 50 псевдонимов, особенно в начале творческого пути. Наиболее известные: «Антоша Чехонте», «Человек без селезенки», «Брат моего брата».
2. Чехов обладал высоким ростом (больше 180 сантиметров).
3. Драматург неоднократно с теплотой отзывался о творчестве и жизни Льва Толстого. Признавал, что именно этот человек сильно повлиял на его мировоззрение.
4. Антон Павлович восхищался творческим мастерством Лермонтова.
5. Однажды писателя чуть не вызвал на дуэль близкий друг Исаак Левитан. Произошло это после написания рассказа «Попрыгунья», в котором главная героиня была похожа на их общую знакомую Софью Кувшинникову. За актрисой ухаживали оба мужчины.
В 1810 году недалеко от Санкт-Петербурга основывается новое учебное заведение для дворянских детей – Императорский Царскосельский лицей, в 1811 году он уже принимал своих первых учеников. Данное учреждение и учеба А. С. Пушкина в нем занимает особое место в биографии знаменитого русского писателя и поэта.
А. С. Пушкин в лицее оказывается благодаря своему дяде Василию Львовичу Пушкину, известному в те времена писателю. Двенадцатилетнему мальчику удалось продемонстрировать на вступительных испытаниях свои блестящие знания. 19 октября 1811 года – дата, которую писатель запомнил до конца своей жизни. Эта дата связана с особыми воспоминаниями о лицее и о тех людях, с которыми он сблизился там.