Висміювання безпідставних претензій на аристократизм у комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич"
І. Мої почуття під час читання п'єси та перегляду комедії Мольєра (задоволення від смішного тексту, чудової гри акторів, цікавого сюжету; комедія актуальна, бо й зараз живуть такі ж дурнуваті й пихаті люди, як пан Журден).
ІІ. Головний герой комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич".
1. Марнославні бажання буржуа Журдена стати шляхтичем (захотів на старості здобути й титул, і звання, навчитися аристократичних манер; він "хоче вибитися з нікчемності").
2. Пародійне зображення намагань Журдена робити все, "як у знатних панів" (завів цілий штат учителів, які сміються з нього; придбав собі "вірного друга" графа Доранта; замовив дорогий одяг, в якому мав смішний вигляд; хибне розуміння культури, що призводить до втрати людської гідності).
3. Позитивні риси Журдена (всьому вчиться; від природи тямущий, довірливий; знає ціну копійці, розуміється на людях; має ясність думки, оптимізм, кмітливість, але пиха й марнославство позбавляють здорового глузду).
4. Втрата Журденом особистості (схиляється перед удаваними кумирами; губить свою людську гідність; висловлює презирство до людей свого стану; відвертається від рідні; відмовляє нареченому дочки, бо той не шляхтич; придумує собі "даму серця"; переконаний у тому, що людське почуття можна купити).
ІІІ. Чого навчає нас комедія Мольєра? (насамперед, людської гідності, порядності; не втрачати свого обличчя, не створювати собі вдаваних кумирів; прагнути гідних цілей і шукати справжніх друзів).
Объяснение:
Відповідь:
Висміювання безпідставних претензій на аристократизм у комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич"
І. Мої почуття під час читання п'єси та перегляду комедії Мольєра (задоволення від смішного тексту, чудової гри акторів, цікавого сюжету; комедія актуальна, бо й зараз живуть такі ж дурнуваті й пихаті люди, як пан Журден).
ІІ. Головний герой комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич".
1. Марнославні бажання буржуа Журдена стати шляхтичем (захотів на старості здобути й титул, і звання, навчитися аристократичних манер; він "хоче вибитися з нікчемності").
2. Пародійне зображення намагань Журдена робити все, "як у знатних панів" (завів цілий штат учителів, які сміються з нього; придбав собі "вірного друга" графа Доранта; замовив дорогий одяг, в якому мав смішний вигляд; хибне розуміння культури, що призводить до втрати людської гідності).
3. Позитивні риси Журдена (всьому вчиться; від природи тямущий, довірливий; знає ціну копійці, розуміється на людях; має ясність думки, оптимізм, кмітливість, але пиха й марнославство позбавляють здорового глузду).
4. Втрата Журденом особистості (схиляється перед удаваними кумирами; губить свою людську гідність; висловлює презирство до людей свого стану; відвертається від рідні; відмовляє нареченому дочки, бо той не шляхтич; придумує собі "даму серця"; переконаний у тому, що людське почуття можна купити).
ІІІ. Чого навчає нас комедія Мольєра? (насамперед, людської гідності, порядності; не втрачати свого обличчя, не створювати собі вдаваних кумирів; прагнути гідних цілей і шукати справжніх друзів)
Пояснення:
А. С. Пушкин, всю жизнь ненавидевший несправедливость, пустоту и "дикость" дворянства, в романе "Дубровский" выдвинул на первый план одного из представителей провинциального дворянства — честолюбивого, благородного повстанца, пострадавшего от своего же сословия, молодого Дубровского.
Самодурство и деспотизм знатного барина Троекурова приводит к тому, что старый барин Андрей Гаврилович Дубровский умирает. Его имение незаконно присуждается Троекурову. С этого момента развивается конфликт, в душах крестьян Дубровского назревает бунт.
Молодой Владимир Дубровский идеализирован Пушкиным. Таким он видит героя-освободителя, борца за правду и справедливость. Молодой дворянин наделен чертами типичного романтического героя: умен, образован, благороден, храбр, добр, статен, красив. Его отношения с крестьянами построены на преданности и доверии. Протест крестьян против самодурства Троекурова находит отклик в сердце Дубровского. Ими движет чувство мести за смерть Андрея Гавриловича Дубровского, им ненавистны государственные чиновники работать только на богатых, нечистых на руку местных "идолов".
Бунт в душе народа почти всегда "выливается в реальную борьбу. Поэтому, по законам авантюрно-приключенческого жанра, народное восстание приобретает подпольный характер, неизвестная шайка благородных разбойников грабит и сжигает помещичьи усадьбы. Владимир Дубровский влюблен в дочь своего врага, поэтому отказывается от мести Троекурову.
Пушкин усугубляет конфликт свадьбой Маши Троекуровой и пожилого князя Верейского и поддержкой этого брака отцом девушки. Дубровский отчаянно пытается отвоевать свою любовь, но опаздывает. Маша обвенчана, Дубровский ранен. Последняя деталь служит сюжетным оправданием для того, чтобы война повстанцев приняла массовый характер.
А. С. Пушкин изобразил быт и нравы провинциального дворянства с идеализированными моральными и нравственными устоями старинного дворянства. Он противопоставил честность — подлости, щедрость — жадности, любовь — ненависти, сдержанность — разгулам.
В романе раскрыта паразитическая сущность чиновничества, его бесполезность, трусость и извращенность. Добро и благородство, как в сказках, должно побеждать, поэтому Пушкин заканчивает роман исчезновением шайки разбойников, оставляя шанс, что, когда время придет, она опять встанет на защиту угнетенных.