:)
Объяснение:
Творчості М. Гоголя властиве поєднання романтичних та реалістичних рис, що відобразилося і в його повісті "Шинель". Головним героєм твору є Акакій Акакійович Башмачкін, чиновник, який працював в одному з петербурзьких департаментів. Вже у Виборі персонажа простежується вплив реалістичних тенденцій на стиль письменника.
Як відомо, реалізм характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування характеру особистості.
Башмачкін — типовий образ. Він уособлює безліч службовців, "маленьких людей", життя яких проходить непомітно для оточуючих. М, Гоголь детально змальовує його зовнішність, одяг, стиль поведінки, що теж властиве реалізму. Письменник акцентує увагу на стосунках між людьми. Оскільки для Акакія Акакійовича сенсом життя є його робота (він переписує папери), то у творі показуються стосунки між колегами, а також ставлення вищих чинів до підлеглих. Особлива увага приділяється розкриттю конфлікту, який і став причиною передчасної смерті головного героя. Це надмірна жорсткість, бездушність у поведінці генерала, до якого звернувся за до Башмачкін. Тобто в повісті розкриваються взаємини людини й середовища, що теж є реалістичною рисою.
Ще одним реалістичним елементом є пояснення характеру й вчинків персонажів повісті їхнім соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя.
В основе новеллы лежит конфликт-интрига. Работая на пришкольном участке, ученики “веселились”, насаживая комья земли на гибкие прутья и бросая слепленные шарики в воздух. Один комок, брошенный Витькой, возможно нечаянно, а может, и специально, попадает рассказчику в спину. С этого момента начинается внутренний конфликт. Героем овладевают обида, злость, а затем в его сознание закрадывается мысль о мести.
К счастью, дети могут вовремя остановить себя. Они боятся отвечать за свои поступки перед взрослыми. Отчасти поэтому умысел рассказчика не осуществляется. Возможно, герою было тяжело ударить по спине человека, который доверял ему. Тем более ударить по спине было бы не по-мужски. Потерпевший отказывается от возмездия, он сумел простить обидчика и тем самым облегчил себе жизнь. “Мне делается легко от приятного решения не бить Витьку. И мы заходим в село как лучшие дружки-приятели”.