Учась в университете, он был влюблен в девушку по имени Варенька. Однажды в масленицу на балу у губернатора он увидел ее отца – полковника Петра Владиславовича, который вызвал у него настоящее восхищение. Сам Иван Васильевич на балу танцевал только с Варенькой, а когда хозяйка вечера попросила полковника пройтись в мазурке с дочерью, он, вместе с другими гостями, восторженно наблюдал за ними.
После бала Иван Васильевич никак не мог уснуть, поэтому решил прогуляться по городу. Как-то так получилось, что он оказался около дома Варенькиного отца. Недалеко от дома он увидел толпу и подошел ближе, чтобы посмотреть, что там происходит. Оказалось, что это солдаты прогоняли сквозь строй дезертира. Наблюдал за всем происходящим отец Вареньки, который требовал, чтобы солдаты не жалели дезертира и с силой опускали палки на его спину. Когда полковник увидел Ивана Васильевича, то не показал, что они знакомы.
Это событие никак не могло выйти из головы рассказчика. Он долго думал над тем, как относиться к тому, что он увидел. И именно это повлияло не только на то, что он не смог поступить на службу, но и на его чувства к Вареньке, так как, видя ее, он сразу же вспоминал и сцену увиденного им наказания.
Чарльз Діккенс хронологічна таблиця 7 лютого 1812 – народився в Лендпорте – центральному районі міста Портсмут (Англія), його батько був чиновником. З 1817 по 1823 родина Діккенса проживала в місті Четем, де Чарльз почав відвідувати школу. Але через фінансові неприємності, його батько був посаджений в боргову в’язницю, а 11-річний Чарльз змушений був кілька місяців відпрацювати на фабриці, що виробляла ваксу. 1824-1826 – навчається у приватній школі «Академія Веллінгтон-Хаус». 1827 – вступив на місце молодшого клерка в адвокатську контору. 1828 – влаштувався вільним репортером в судову палату 1832 – працює парламентським кореспондентом. 1833 – перший нарис – «Обід на Поплар-Вок» вийшов в лондонському «Мантл Мегезін», підписаний псевдонімом «Боз». 1836 – опублікував перші розділи роману «Посмертні записки Піквікського клубу», що мали великий успіх у читачів. У тому ж році Діккенс одружився з дочкою юриста і журналіста Дж. Хогарта Кейт, у них було 10 дітей, але в 1868 вони розійшлися. У нього була коханка, з якою він зустрічався до самої смерті. 1837-1841 – романи: «Пригоди Олівера Твіста» (1839), «Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі» (1839), «Лавка старожитностей» (1840) і ін. 1842 – подорож в США, розчарування в американській демократії та американському життя. Пише про це романи «Мартін Чезлвит» (1844). 1848 – «Різдвяні повісті», романи «Домбі і син» 1850-ті рр. – написані романи «Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим» (1850), «Холодний дім» (1853), «Важкі часи» (1854) і «Крихітка Дорріт» (1857). Деякий час Діккенс працював редактором журналу «Домашнє читання», в якому друкував власні твори. Після конфлікту з видавцями він заснував аналогічний журнал «Круглий рік». 1860-і рр. – Працював над романами «Великі сподівання» (1861), «Наш спільний друг» (1865), «Таємниця Едвіда Друда» (1870, незакінчений). 9 червня 1870 – помер внаслідок інсульту.
Объяснение:
дати робий на грони ось все