речь идет о жертвоприношении в прямом, буквальном смысле слова: колдун падает в пропасть, где его мертвецы. в жизни колдуна с едали страсти, которые оказываются результатом давних проклятий: страшная месть - мертвый ест живого, настоящее приносится в жертву прошлому. в начале "страшной мести" разворачивается странная, необьяснимая череда видений и бед. в конце повести события, приводящие ко все более жутким жертвам, об ясняются как результат давнего проклятия, из-за которого сдвигаются горы и происходят землетрясения. человеческие грехи приводят к реакции планетарного масштаба - земля не выносит такого грешника, каким явился последний в проклятом роду колдун
ответ:
объяснение:
маленький принц (фр. le petit prince) - герой сказки а.де сент-экзюпери «маленький принц» (1942). м.п.- ребенок, живущий на астероиде б-12,- символизирует для писателя чистоту, бескорыстие, естественное видение мира. носителями этих ценностей, как считает писатель, в xx в. сделались дети. они живут «по велению сердца», а взрослые бездумно подчиняются абсурдным условностям современного общества. взрослые не умеют любить, дружить, жалеть, радоваться. из-за этого они «не находят того, что ищут». а чтобы найти, нужно знать всего два секрета (их открывает герою лис, который научил м.п. искусству дружбы): «зорко одно лишь сердце», «ты всегда в ответе за всех, кого приручил». детям дано инстинктивное понимание этих истин. именно поэтому летчик, чей самолет потерпел аварию в пустыне, обреченный на смерть от жажды, если не починит свою машину, обретает в м.п. друга, который избавляет его от одиночества и становится для него той водой, «которая бывает нужна и сердцу». у м.п. доброе сердце и разумный взгляд на мир. он трудолюбив, верен в любви и предан в чувствах. поэтому жизнь м.п. наполнена смыслом, которого нет в жизни короля, честолюбца, пьяницы, делового человека, фонарщика, , - тех, кого герой встретил в своем путешествии. а смысл жизни, призвание человека - в бескорыстной любви к тем, кому он нужен. и м.п. возвращается к себе на астероид, чтобы заботиться о своей единственной розе, которая без него погибнет.
образ м.п. - простодушного, естественного человека, сталкивающегося с нелепостью обычаев человеческого общества, - генетически восходит к философским повестям вольтера.
Булат Шалвович Окуджава народився 9 травня 1924 року в Москві в сім'ї партійних працівників. У 1937 році батьки Булата Окуджави були арештовані, батько — розстріляний, мати — заслана. Після арешту батьків жив з бабусею.
У 1940 році переїхав до родичів у Тбілісі, в 1942 році добровольцем пішов на фронт. Після закінчення війни вступив до Тбіліського державного університету, після закінчення якого працював учителем сільської школи в Калузькій області, потім — у Калузі.
У 1955 році, після повернення матері з табору, вступив до КПРС. У 1956 році він повернувся в Москву і почав виступати з авторськими піснями. З 1956 по 1961 роки працював у видавництві «Молода гвардія», в «Літературній газеті», в літературному об'єднанні «Магістраль».
У 1961 році він дебютував як прозаїк з автобіографічною повістю «Будь здоров, школяр». Після 1961 року офіційно не працював, займався творчістю. У 1962 році став членом Спілки письменників СРСР.
У 1968 році у Франції і Польщі були випущені перші диски з піснями Булата Окуджави. В СРСР диски з його піснями стали випускати тільки в середині 70-х років ХХ століття. У 1990 році Окуджава вийшов з КПРС, почав брати активну участь у політичному житті країни. Був членом комісії з помилувань при Президенті РФ; підписав «Лист 42-х» (1993); був членом комісії з Державних премій РФ.
23 червня 1993 року в Парижі відбувся останній концерт Булата Окуджави.
Булат Окуджава — один з найвідоміших представників жанру авторської пісні, його пісні та пісні на його вірші прозвучали більш ніж в 80-ти фільмах, серед них такі популярні кінокартини як «Біле сонце пустелі», «Зірка привабливого щастя», «Білоруський вокзал», «Ключ без права передачі». Серед найбільш відомих його пісень — «Ваше благородіє», «Опівнічний тролейбус», «Бери шинель, пішли додому», «Ми за ціною не постоїмо», «Надії маленький оркестрик», «Черговий по квітню», «Пісня про Арбаті», «Грузинська пісня» і багато інших.
Давайте вигукувати, один одним захоплюватися.
пишномовних слів не варто побоюватися.
Давайте говорити один одному компліменти —
адже це все любові щасливі моменти.
Давайте горювати і плакати відверто
то разом, то поврозь, а то поперемінно.
Не потрібно надавати значення злословити —
оскільки смуток завжди сусідить з любов'ю.
Давайте розуміти один одного з півслова,
щоби, помилившись раз, не помилитися знову.
Давайте жити, у всьому один одному потураючи, —
тим більше що життя коротке така.
Помер Булат Окуджава 12 червня 1997 року в Парижі, похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.
У 1997 році заснована Державна премія імені Булата Окуджави, лауреатами якої стали Олександр Городницький, Юлій Кім, Олександр Дольський, Белла Ахмадуліна та інші.