Сочинение о Муму
Объяснение:
На службе в поместье, Герасима постигла любовь к милой прачке Татьяне. Он оберегал ее от злых насмешек и ей как мог. Судьбу девушки решила барыня, и выдала Татьяну за муж за башмачника Капитона. Эту новость Герасим переживал долго в своей коморке, но возражать хозяйке он не мог. Когда девушка уезжала с мужем в его деревню, главный герой подарил ей на прощание красный платок.
Возвращаясь к себе, Герасим увидел маленькую замершую и голодную собачонку. Не смотря на то что барыня будет против, он забрал ее к себе. В этой собаке он увидел друга, и назвал ее Муму Он выгуливал ее по ночам, пряча ее от всех. Но все темное рано или поздно становится явным, и барыня узнала про Муму, и приказывает Герасиму ее утопить, не щадя не чьи чувства.
Не возможно представить, что чувствовал герой, когда убивал свою собаку, но приказ есть приказ, и он не смел его не выполнить. Перед этим он Муму накормил, поел сам, потом сел с собачкой в лодку и по плыл на середину реки, прицепив камень на шею, он бросил свою любимицу в воду. Он не слышал как собачка цеплялась за жизнь, как пыталась выплыть. Герасим просто выполнял приказ, не думая что может быть иначе.
После этого случая, Герасим не смог жить у барыни и отправился назад в деревню. Я не понимаю как можно убить друга? Ведь он вырастил ее с щенка. Эта собачка стала ему верным другом, а Герасим вот так взял и убил ее.
Именно об этом и говорил Тургенев, что крепостное право лишало людей всех прав и мыслей, люди были рабами. А помещики просто пользовались своей властью, и пользовались мало оплачиваемой рабочей силой. У них собаки на псарнях жили лучше и чем люди. Образ Герасима это яркий пример отношения между богатыми и бедными
Источник: Сочинение по рассказу Муму 5 класс
1. Він йшов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги...
2. Ярами, коритами висхлих річок, лісовими нетрями, прикриваючись нічною темрявою, ховаючись, мов од дикого звіра, тікало од пана і панщини все, що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі, тікало, щоб здобути собі те, за що предки виймали шаблі з піхов або ставали до бою з кіллями та вилами...
3. Ще недавно, вмившись в Умані власною кров'ю і накидавши в Кодні стіжок гайдамацьких голів, пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий робочий інвентар — хлопа.
4. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю.
5. По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок збіджених, змордованих людей.
6. Плутаючись у високих бур'янах, пролазячи попід кущами, що тісно посплітались у сій занедбаній частині панського гаю, вони долізли врешті до води.
7. Чорний панський гай потиху одсувався назад, закутуючись волокнуватими пасмами білого туману.
8. Остап йшов навпростець, минаючи вузькі, криві стежки, протоптані товаром й пастухами.
9. Він йшов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи, а думки одна за одною, як на крилах, летіли все наперед.
10. Він озирнувся: прискорюючи ходу, подорожній махав на нього рукою, бажаючи, очевидячки, спинити його.
Объяснение: