" яснозеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами,розправляє руки і проводить долонею по очах."
турботлива, добра.
"не руш! не руш! не ріж! не точи! се кров її. не пий же крові з сестроньки моєї."
хоче кохати
" часом заздрила на їх: так ніжно вони я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю; "
мавка закохана
"ірка в серце впала"
як мавка думає про лукаша
" сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав. відколи ми поє"
турботлива до природи
" руш, коханий,воно ж сире, ти ж бачиш."
мавка про їхнє кохання
" зневажай душі своєї цвіту, бо з нього вирослокохання наше! той цвіт від папороті чарівніший - він скарби творить, а не відкриває. у мене мов зродилось друге серце, як я його пізнала. в ту хвилину огнисте диво "
ревнує лукаша до килини
",нехай ся жінка більше не приходить,- я не люблю її: вона лукава як видра."
мавка отримує душу
" душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос."
По мнению современников у Лермонтава был тяжелый неуживчивый характер. Те, кто учился с ним в гимназии, вспоминали, что Лермонтов был одиночкой. Ни с кем близко не сходился. Когда гимназисты решили написать обращение к директору гимназии с отменить приказ об отчислении своего товарища, Лермонтов ОДИН отказался подписать. Так что такой характер у него с детства. Отношение к женщинам тоже не очень положительное. Биографы объясняют это тем, что поэта воспитывала бабушка. Мальчик не получил любви и ласки.очень может быть. Но мне близок такой характер.Зато у человека была ДУША, которая болела. Я тоже не человек толпы. Тоже могу одна против всех. Лермонтов - мой любимый поэт. А его проза - мне даже ближе чем поэзия.
опис
" яснозеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами,розправляє руки і проводить долонею по очах."
турботлива, добра.
"не руш! не руш! не ріж! не точи! се кров її. не пий же крові з сестроньки моєї."
хоче кохати
" часом заздрила на їх: так ніжно вони я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю; "
мавка закохана
"ірка в серце впала"
як мавка думає про лукаша
" сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав. відколи ми поє"
турботлива до природи
" руш, коханий,воно ж сире, ти ж бачиш."
мавка про їхнє кохання
" зневажай душі своєї цвіту, бо з нього вирослокохання наше! той цвіт від папороті чарівніший - він скарби творить, а не відкриває. у мене мов зродилось друге серце, як я його пізнала. в ту хвилину огнисте диво "
ревнує лукаша до килини
",нехай ся жінка більше не приходить,- я не люблю її: вона лукава як видра."
мавка отримує душу
" душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос."