еся Українка. Леся... Це тепле, сонячне ім'я мені знайоме з дитячих років. Відоме воно всім прогресивним людям, і в першу чергу, українцям, бо Леся Українка у недовгім житті стала народною поетесою. Вона була мислителькою та борцем Шевченківського гарту. Все в її житті було справжнім: вірші, кохання без фальшу, мука без порятунку, праця ння. І поезія цієї видатної поетеси є для мене маяком в житті. Читати її вірші без хвилювання не можна.
Герой поезії Лесі Українки — її ровесник, ровесник тих борців, що підняли над світом прапор свободи. Ці люди були по духу близькі і рідні поетесі. Ще змалку герой поезій Лесі Українки побачив людську недолю, яка викликала в нього не розпач, а бажання кращої долі, яснішої. За тим ідеалом поривалося серце юної поетеси. Ще не довіряючи своїм кволим силам, вона все ж сподівається, що її слово розважить людей, а може, збудить вогонь у чиємусь серці. Герой поетеси, як і вона сама, — людина великих громадських почуттів, високого обов'язку перед людьми, народом.
Такою була і поетеса — людина мужня, сильної волі. Все життя Леся стійко боролася із власною недугою. Це було життя людини — яка кожну хвилину весь свій хист віддавала боротьбі за соціальне і національне визволення трудового українського народу.
Ліричний герой вірша "Дим" серцем вболіває за поневолені народи. Для Лесі доля гноблених трудящих однакова в усьому світі, їй близькі і рідні італійські робітники так само, як і робітники українські.
її герої "сіють квітки на морозі", виступають проти рабства, ціною власної крові захищають свою країну, відстоюють її щасливе майбутнє.
Дата рождения: 25 августа 1530 в Коломенском Дата смерти: 18 марта 1584 (Москва) Родители: Сын великого князя Московского Василия III и Елены Глинской. Когда стал правителем: в 3 года Семейное положение: был женат 8 раз. Сыновья: Дмитрий, Иван, Фёдор, Василий, Дмитрий Углицкий Дочери: Анна, Мария, Евдокия Наследник царя: Фёдор
Но, не смотря на тот образ, в котором царь остался в истории, он много чего сделал для родины в первой половине своего правления. Многочисленные реформы, среди которой выделялась реформа военной организации. Создание судебника, присоединил Казанские и Астраханские ханства к территории Руси, введение опричнины имело как положительные стороны, так и отрицательные. Опричнина сломать хребет боярским усобицам, но потом, когда от опричнинских полков требовалось защитить вторжение - они просто разбежались. Возвращение части земель Балтики, Беларуси и других русских земель под свое руководство. Книгопечатание, организация школ, развитие экономики, политики и других немаловажных отраслей. Почтовая служба начала функционировать на Руси именно при Иване Грозном. А чего стоит достижение в строительства 155 новых городов и крепостей! Не ошибусь, если скажу, что он заложил основы, в которых нуждается любое государство.
Иван Грозный был православным и много времени уделял посещениям храмов и молитвам, постоянно просил батюшек в отпущении грехов, которые он успел совершить за всю свою жизнь. Именно благодаря своей вере, на свет появилось такое архитектурное творение, как Собор Василия Блаженного, возвышающийся на красной площади Москвы. Он был построен архитектором, которого именовали Постник Яковлев. Собор был в те времена очень необычный по красоте и в следствии этого, царь отдал приказ выколоть глаза главному архитектору, чтобы подобное не повторилось в других уголках планеты.
Вторая половина правления Ивана Грозного связанна с многочисленными неудачами и провалами. Перечислять все неудачи книги не хватит, поэтому остановлюсь на главной причине, оправдывающих его сейчас в глазах многих. Ученые полагают, что начиная с 1553 года, Грозный страдал модной в те времена болезнью - сифилис. Заболевание было настолько сурово, что пожирало его буквально изнутри. И единственным методом борьбы с недугом в те старые времена было дышать парами ртути. Для этого в его покоях всегда стоял чугун с ртутью. Постоянные отравления парами развило у царя припадки шизофрении. Именно шизофрения побудило убить в порыве гнева одного из своих сыновей - царевича Ивана. Много было душ загублено на этой почве и поэтому, как и товарищ Сталин, он запомнился своими кощунскими действиями на века.
«Сусальный ангел» (1909-1912). Лирический сюжет стихотворения восходит к рассказу Леонида Андреева «Ангелочек» (1899). Сусальный ангелочек, еще не повешенный на «разукра- шенную елку» тает от огня, исходящего от печки. И все мечты, надежды, воплощенные в этом маленьком ангелочке, исчезают вместе с ним. Поэт сопоставляет судьбу ангела с исчезновением человеческих надежд в водовороте жизни: Ломайтесь, тайте и умрите, Созданья хрупкие мечты, Под ярким пламенем событий, Под гул житейской суеты! Об ангелочке суждено вспомнить лишь «шалунье девочке», которая еще верит в чудеса, надежду, человеческую душу: Так! Погибайте! Что в вас толку? Пускай лишь раз, былым дыша, О вас поплачет втихомолку Шалунья девочка — душа…
Объяснение:
еся Українка. Леся... Це тепле, сонячне ім'я мені знайоме з дитячих років. Відоме воно всім прогресивним людям, і в першу чергу, українцям, бо Леся Українка у недовгім житті стала народною поетесою. Вона була мислителькою та борцем Шевченківського гарту. Все в її житті було справжнім: вірші, кохання без фальшу, мука без порятунку, праця ння. І поезія цієї видатної поетеси є для мене маяком в житті. Читати її вірші без хвилювання не можна.
Герой поезії Лесі Українки — її ровесник, ровесник тих борців, що підняли над світом прапор свободи. Ці люди були по духу близькі і рідні поетесі. Ще змалку герой поезій Лесі Українки побачив людську недолю, яка викликала в нього не розпач, а бажання кращої долі, яснішої. За тим ідеалом поривалося серце юної поетеси. Ще не довіряючи своїм кволим силам, вона все ж сподівається, що її слово розважить людей, а може, збудить вогонь у чиємусь серці. Герой поетеси, як і вона сама, — людина великих громадських почуттів, високого обов'язку перед людьми, народом.
Такою була і поетеса — людина мужня, сильної волі. Все життя Леся стійко боролася із власною недугою. Це було життя людини — яка кожну хвилину весь свій хист віддавала боротьбі за соціальне і національне визволення трудового українського народу.
Ліричний герой вірша "Дим" серцем вболіває за поневолені народи. Для Лесі доля гноблених трудящих однакова в усьому світі, їй близькі і рідні італійські робітники так само, як і робітники українські.
її герої "сіють квітки на морозі", виступають проти рабства, ціною власної крові захищають свою країну, відстоюють її щасливе майбутнє.