Да
Объяснение:
Прости не могу сказать(
Українська пісня – це бездонна душа народу, це частина його духовного життя. Вона не залишає народ ні в радості, ні в горі, крок за кроком слідує за ним від дитинства до старості.
Усім відомо, що зараз ХХІ століття, і сьогодні співають сучасних пісень популярних відомих виконавців. Однак народні пісні не зникають із нашого життя. Що ж служить причиною цього?
Кожне своє враження, кожне переживання людина виливала у пісні. Особисті почуття втілено у ліричних піснях, роздуми про тяжку долю та працю – в бурлацьких та наймацьких, радість від багатого урожаю – в обжинкових, любов до дитини – у колискових… Скільки їх – народних пісень – важко навіть уявити. І у кожній з них – щось особливе, незвичайне, до болю рідне:
Стоїть явір над водою, в воду похилився.
На козака пригодонька, козак зажурився…
Слухаючи слова цієї пісні, мимоволі уявляєш собі сміливого та дужого козака, який нагадує міцний кремезний явір. Дівчина ж у піснях найчастіше порівнювалася з вербою чи калиною – символами України та ніжності і краси.
Багато письменників використовували та й зараз використовують мотиви народних пісень у своїй творчості. Згадаймо інтимну лірику І. Франка чи його цикл поезій «Веснянки», «Колискову» Лесі Українки чи балади Т. Г. Шевченка.
Крім цього народні пісні завжди цікавили літературознавців. Немало відомо фольклористів та українських письменників, які захоплювалися збиранням та записом народних пісень. Це, знову ж таки, І. Я. Франко, Г. Квітка, І. Вагилевич та Я. Головацький. За матеріалами,які вони зібрали, укладено чимало збірок українських народних пісень.
Не можна згадати жодної родини, де б не співалися українські пісні. У кожній сім ї над колискою лунає перша пісня, яку чує дитина від матері – колискова. І часто це саме та колискова, яку співала ненька мамі цієї дитини, а їй – її мати… Так українські пісні і дійшли до нас – з покоління в покоління, з уст в уста… Росте дитина, а пісні народні залишаються з нею. Хто ж не знає вічного:
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка…
Дитина виростає, закохується , і ллється ніби з самої душі:
Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай…
Потім весілля, народні обряди, весільні пісні… І знову над колискою молода мати ніжною споконвічною неньчиною колисковою закликає своїй дитині щастя та долі… І так – з роду в рід, з покоління в покоління…
Тож і не зникає народна пісня, і ніякі сучасні мелодії не зможуть її замінити, бо в ній – історія нашого народу, його душа, його слава!
.Тема басни Толстого «Отец и сыновья» – единение, согласие. Главный герой басни, отец трех сыновей, хотел, чтобы его дети жили дружно. Но сыновья не слушали своего отца. Тогда отец собрал их вместе и велел принести обычный веник.
Отец попросил сыновей сломать этот веник. Сыновья старались это сделать, но у них ничего не получилось. После этого отец разобрал веник на отдельные прутики и предложил сыновьям ломать прутья по отдельности. С этим заданием они справились легко.
Тогда отец сказал сыновьям, что если они будут жить в согласии, действовать сообща, им никакой враг не страшен. А если единства не будет, если сыновья будут действовать врозь, то враги их легко смогут погубить.
Таково краткое содержание басни.
Мораль басни Толстого «Отец и сыновья» состоит в том, что сила людей заключена в их единстве. Если люди будут действовать согласованно, дружно, без ссор, раздоров, им никто не будет страшен. Басня учит не ссориться, жить в мире и согласии.
Басня «Отец и сыновья» остается актуальной и в наше время. Следует понимать, что люди, отказываясь от мира и согласия с другими людьми, могут стать легкой добычей для врагов и недоброжелателей.
В басне Толстого мне понравился наглядный пример с веником, которым отец вразумлял своих непослушных и непонятливых сыновей. Только после того, как сыновья не смогли сломать веник и легко сломали отдельные прутики, они поняли, что не стоит им ссориться, что надо жить в согласии
да
Объяснение:
да