Ждучи на грища і забави, В звіринці своїм величаво Король Франціск сидів; Тіснились вельможі при троні, А кругом, на високім балконі Дам барвистий вінок процвів. Король дав знак рукою — І з ґрат сторожкою стопою Виходить лев; Але не лунає рев: Пустелі друг Зором німим обводить круг Арени — І випростав з позіхом члени, І гривою стряс густою, І ліг самотою. І знову владар маше рукою — На знак царський Тигр жаський З клітки рине тісної Скоком потужним; Лева він бачить і виє, Напружує шию, Кола страшні вибиває хвостом І лиже рот язиком; І кроком несміло-пружним Лева обходить він І, волі невольний син, Повнить арену риком Хрипким і диким. — Погас його рев луною, І осторонь хижий ліг. І знову владар маше рукою — І зіво дверей вивертає їх: Двох леопардів прудких; В буянні мужнього палу Тигра вони напали; Той лапою б’є їх тяжкою, І вже підводиться лев; Його могутній рев Прогримів — і став спокій; І, не давши волі злобі рвучкій, Люті лягли по короткім бою. Нової жде битви вельможне гроно. І раптом упала з балкона Рукавичка красної дами Між хижаками. І мовить лицарю юна Кунігунда, глузлива красуня: “Щодня, щогодини, лицарю мій, Присягаєтесь ви в любові своїй — Принести рукавичку я вас!” І лицар Делорж поспішає і враз Збігає наниз безстрашно, І кроком твердим Ступає між звіром тим, І бере рукавичку відважно. І, повні подиву й жаху німого, Лицарі й дами глядять на нього, А він, спокійний, назад іде — І гомін безмежний навколо росте На честь його перемоги. Кунігунда героя очима вітає — Той погляд щастя йому обіцяє — Але, зійшовши під крики бучні, Він рукавичку в лице їй кинув: “Подяки, дамо, не треба мені!” — Сказав і її покинув.
Осень -самая поэтичная пора в году. Люблю осень за светлую грусть уходящих дней, за теплую прелесть погожих дней. Только осенью воздух такой хрустальный и вкусный . Под ногами пестрый ковер сухих листьев. И такое смешение красок : ярких и сочных ,нежных и холодных! Увидеть эту палитру можно только осенью. Не зря ведь Пушкин называл осень:" Очей очарование. " Осень еще и добрая матушка - кормилица. Самые вкусные плоды дарит она нам щедрой рукой. Но больше всего я люблю осеннее утро .Солнечные лучи как нити проходят сквозь свежий . душистый воздух и отражаются дрожащим блеском как в бокале. Прекрасная пора-осень.
о жизни, о котятах, о дружбе
можешь, писать опираясь на то, с чем у тебя хорошо выходит,