В фольклорном образе Пугачева легко обнаруживается его историческая основа. В преданиях исторически правдиво зафиксированы основное направление борьбы — против бар-помещиков, дворян-заводчиков, царских чиновников, и социальный смысл ее — за трудовой народ и его интересы. Определяющей чертой образа является тесная связь с народом. Если «вольные люди» в своей одиночной борьбе против эксплуататоров пользуются, главным образом, моральной поддержкой трудового народа, если Ермак (и даже Степан Разин) народных преданий опираются на сравнительно небольшую количественно «вольницу» , «дружину» , то Пугачев в своих действиях опирается на значительно более широкие народные массы, которые не только морально поддерживают его, но и активно действуют сами. Пугачев — предводитель восставшего народа.
Казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ. Що таке добро? Здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. Але в казці добра фея робить добро нікчемному огидному Цахесу Цінноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. Та чи оцінив добро Цахес? Адже фея сподівалася, що він почує її: "Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!" Та Ціннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами совісті. Більше того, він сіяв навколо себе невіру в добро, розчарування. Він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. Отож, добро, зроблене негідній людині, породжує зло. А невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслась людина, яка безапеляційно судить про все. Таким невігласом у казці є не тільки Ціннобер, але й Мош Терпін — професор, що, одержавши посаду директора всіх природничих справ удержав), "цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення". Отже, виходить, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною. Навіть фея у кінці говорить до Цахеса: "Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу..." У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський смисл твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже!
В фольклорном образе Пугачева легко обнаруживается его историческая основа. В преданиях исторически правдиво зафиксированы основное направление борьбы — против бар-помещиков, дворян-заводчиков, царских чиновников, и социальный смысл ее — за трудовой народ и его интересы. Определяющей чертой образа является тесная связь с народом. Если «вольные люди» в своей одиночной борьбе против эксплуататоров пользуются, главным образом, моральной поддержкой трудового народа, если Ермак (и даже Степан Разин) народных преданий опираются на сравнительно небольшую количественно «вольницу» , «дружину» , то Пугачев в своих действиях опирается на значительно более широкие народные массы, которые не только морально поддерживают его, но и активно действуют сами. Пугачев — предводитель восставшего народа.