В один солнечный день мы с подругой гуляли на улице. Погода была чудесная, облака заполняли собой большую часть неба, в каких то участках оставляя "дырочки". Мы просто шли по улице, разговаривали, фотографировались, иногда разбегаясь и носясь туда-сюда. Вели себя как настоящие дети. Я поделилась с ней этой мыслью. В следующий момент она удивила меня до глубины души. Ее слова звучали так: "Мы всегда успеем стать бес стариками, но детство нам вернуть уже не под силу. Пользуйся моментом". И эти слова отпечатались в моей памяти как газетная статья на бумаге. Я считаю, что она права. Время летит быстро и безжалостно, от нашего детства остаются только воспоминания. Сейчас многие из нас хотят повзрослеть быстрее, но все равно больше всего они будут лелеять свое детство. Так что, не торопитесь взрослеть, задержите в своем сердце самое прекрасное время в своей жизни.
Що для мене рідна мова? Це питання дуже важливе для кожного громадянина, адже мова - це головна складова нації. Запитайте себе: "А що для МЕНЕ рідна мова?" і спробуйте відповісти на це питання щиро і відверто. Я - патріот, бо люблю свою країну, люблю рідну мову, що наче соловїний спів-ніжна й мелодійна. Любов до рідної мови - невідємна частина мого життя. Ще з дитинства мама співала мені колискову рідною мовою про барвінок і вербу, про рідну державу. І зараз я порівнюю свою мову з піснею, з клекотом журавлів, зі співом пташок, з шумом джерельця. Бо усе це - МОЯ мова, і я берегтиму її як скарб, як зіницю ока. Бо я громадянин, і мова моя - це основа життя!
*** Источник данного материала: https://www.literaturus.ru/2015/11/ljubov-v-zhizni-pechorina-zhenshhiny-geroj-nashego-vremeni.html?m=1