В дивовижному творі Джеймса Олдріджа під назвою “Останній дюйм” розказана складна історія взаємин між батьком і сином, які потрапили в серйозну халепу, з якої вкрай складно було вийти живими. Але, на щастя для обох, з них їм вдалося вижити. Думається, що вся ця історія вплинула на цих двох людей кардинально, зробила їх фактично іншими, такими, якими вони ніколи до неї не були. І, думається, що це дуже добре, адже стосунки між батьком і сином були вкрай складні, але вони по-справжньому виправилися завдяки страшній нагоді і привели в кінцевому
результаті до зближення і знаходження взаєморозуміння і поваги.
Батько і син прилетіли на безлюдний острів, щоб зайнятися зйомкою акул. Але так сталося, що батько сильно постраждав. Він припустився помилки, після чого акули покусали його. В такому стані батько ніяк не міг керувати літаком, а це означало, що обидва вони можуть залишитися на острові назавжди. У цій ситуації відповідальність за управління довелося взяти на себе самому хлопчику. На щастя, саме в цей момент в ньому прокинулась схильність до даного виду діяльності. Хлопчик зміг керувати літаком протягом тривалого часу, він справлявся з цим дуже добре
і навіть зміг здійснити посадку літака тоді, коли це було вкрай необхідно. Тим самим хлопчик подолав останній дюйм – тобто, найскладніше у всьому польоті на літаку.
В кінці своєї розповіді автор наводить роздуми ледь вижившого батька про те, що тепер, після цієї пригоди, він змінить своє ставлення до сина. Він буде більш терплячий до підростаючої дитині, буде приділяти йому більше часу і уваги, щоб той відчував, що тато її дійсно любить і готовий бути з ним близьким і відвертим, незважаючи ні на які труднощі або обставини. Все це змушує задуматися про те, що ж відбувалося в подальшому житті батька і сина. Чи дійсно вони стали близькими так, як про те натякав автор цього твору?
Я думаю, що автор хотів показати всім своїм читачам, що іноді екстремальна ситуація дуже зближує людей, робить їх настільки близькими, якими вони не були ніколи раніше. Все це застосовно і до батька і сина з цього твору. Я думаю, що після своєї пригоди вони дійсно реально зблизилися, стали проводити разом набагато більше часу, ніж раніше, знайшли один в одному щось дуже цікаве, крім простих родинних зв’язків. Я думаю, що насправді батько і син стали справжніми друзями, які розуміють один одного і бажають один одному тільки добра. Залишається лише посумувати в зв’язку з тим фактом, що всього цього могло б і не статися, якби не екстремальна ситуація, в якій вони ледь не загинули.
Объяснение:
Произведение Л.Н. Толстого «Кавказский пленник» повествует о повседневном быту людей, о их качествах, о доброте и чести. Описываемая история, основана на реальных событиях, которые происходили на Кавказе. Но речь пойдет о девочке Дине. Дина – дочь татарина, которому продали Жилина и Костылина. Отец наказал дочери дать хлеба с водой Жилину, так они и познакомились. Этот человек интересовал, так как был чужим, и в то же время пугал, Дину.
Через некоторое время они подружились. Жилин делал ей и другим ребятишкам игрушки из глины. А она, в благодарность за это, тайком носила ему вкусную еду, мясо и лепешки. Девочка прониклась добром и сочувствием к пленнику, ведь он по мере своих возможностей пытался творить добро. После неудачного побега, солдат кидают в яму. Из еды приносили только сырое тесто, но и тут девочка приходит на , и так же украдкой приносит им еду. Когда Иван собрался бежать во второй раз, Дина ему и в этом . Тринадцатилетняя девочка осмелилась и опустила в яму длинную палку, по которой Жилин выбрался.
В рассказе доброта выражена через главного героя, Дину. Эта девушка очень добра ко всем, кто к ней относится хорошо. При этом очень смелая. Она жизнь офицера, и достойна восхищения. Девочка не побоялась отца, она боролась за жизнь человека, который дарил ей добро и частичку счастья.