На мой взгляд, мужество — это присутствие духа в любых ситуациях, храбрость и смелость, присущие человеку. Также к мужеству относится поступить определенным образом, несмотря на неблагоприятные обстоятельства. Не зря говорят: «он собрал все свое мужество и высказался прямо», «у нее хватило мужества поступить по-своему «
В отрывке «Детства» Максима Горького рассказывается о происшествии — в дома Пешковых начинается пожар. В этой ситуации самой мужественной из многочисленной родни оказывается бабушка, родоначальница семейства. Она немедленно бросается подворье, скотину и детей, в то время, как ее муж чуть не опустил было рук.» «Дед тихонько выл.» — сравнивает писатель поведение бабушки и деда при начале суматохи. «Она была так же интересна, как и пожар; освещаемая огнем, который словно ловил ее, черную, она металась по двору, везде поспевая, всем распоряжаясь, все видя.» — такие слова он говорит о старой женщине.
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь гав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна гати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії. Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.
В отрывке «Детства» Максима Горького рассказывается о происшествии — в дома Пешковых начинается пожар. В этой ситуации самой мужественной из многочисленной родни оказывается бабушка, родоначальница семейства. Она немедленно бросается подворье, скотину и детей, в то время, как ее муж чуть не опустил было рук.» «Дед тихонько выл.» — сравнивает писатель поведение бабушки и деда при начале суматохи. «Она была так же интересна, как и пожар; освещаемая огнем, который словно ловил ее, черную, она металась по двору, везде поспевая, всем распоряжаясь, все видя.» — такие слова он говорит о старой женщине.