Вірш «І нудно і сумно...» образно ілюструє лермонтовську концепцію самотності та розчарованості світом. За жанром це романтична елегія, але, на відміну від звичайної для по-ета-романтика позиції протиставлення себе недосконалому суспільству, ліричний герой лермонтовського твору обирає іншу модель поведінки — самоізоляцію як єдино можливу форму існування в лицемірному світі. Ліричний сюжет вірша розгортається у вигляді внутрішнього монологу, сповіді героя, сповненої сумних роздумів про сенс людського життя. Композиційно вірш розпадається на три частини. У першій (вступній — два початкові рядки) визначається внутрішній душевний стан героя:
І нудно і сумно, і нікому руку подать,
Як горе у душу прилине...
У другій частині (основній — рядки 3—10) у формі риторичних запитань і лаконічних відповідей розгортаються образні аргументи на користь основної думки, заданої першим рядком вірша:
Бажання!., чи варто даремно і вічно бажать?..
У третій частині (заключній — два останні рядки) дається афористичний висновок, який песимістично узагальнює роздуми
ліричного героя: «Й життя, як поглянеш на нього уважно навкруг, — /Лиш жарт, де ні змісту, ні глузду немає».
ответ:Вот тебе таблица
И. п.
никто,
ничто
никакой,
ничей
никакая,
ничья
никакое,
ничье
никакие,
ничьи
Р. п.
никого,
ничего
никакого,
ничьего
никакой,
ничьей
никакого,
ничьего
никаких,
ничьих
Д. п.
никому,
ничему
никакому,
ничьему
никакой,
ничьей
никакому,
ничьему
никаким,
ничьим
В. п.
никого,
ничто
никакого/никакой,
ничьего/ничей
никакую,
ничью
никакое,
ничье
никаких/никакие,
ничьих/ничьи
Т. п.
никем,
ничем
никаким,
ничьим
никакой,
ничьей
никаким,
ничьим
никакими,
ничьими
П. п.
ни о ком,
ни о чем
ни о каком,
ни о чьем
ни о какой,
ни о чьей
ни о каком,
ни о чьем
ни о каких,
ни о чьих