отец:Высокий, статный мужчина в возрасте. Румяное лицо с подвитыми усами. Аккуратные бакенбарды. На лице всегда блуждала ласковая улыбка. Взгляд блестящих глаз открыт. Походка твердая, уверенная. Он располагал к себе, вызывая невольное уважение и почитание.
Варенька:На вид девушке было 18 лет. Высокая, стройная. С царственной осанкой. Величественная, недоступная. Золотистого цвета волосы уложены в красивую прическу. На лице всегда играла улыбка. Когда она улыбалась, на щечках появлялись очаровательные ямочки. Глаза смотрели с нежностью и теплотой.
На мій поляд, батька і матір треба шанувати. Але у наш час мало хто поважає батьків. Дуже мало людей говорять своїм батькам такі слова: «Я люблю тебе!» Я думаю, що батьки – найголовніше в нашому житті, але це не всі розуміють. Можливо, вони це і розуміли, але все пропало з роками. Батьків треба любити і поважати, тому що без них не було б і нас. Ви навіть не уявляєте, як вони люблять нас, і який біль вони відчувають, коли ми лаємося з ними та кричимо на них. Від цих ран неможливо позбавитися.
Наші батьки нас народили, виховували нас, захищали, і, подумайте, як їм боляче! Тільки пригадайте, як вони доглядали нас, як вони давали нам все найкраще. Вони не відходили від нас ні на крок. Переглянувши все це, як можна не любити, як можна не поважати наших батьків? Цінувати батьків треба навіть у найскладніші моменти життя. Ніколи не можна покидати та забувати нашіх батьків. Бо без них не було б і нас!