Сказка «Двенадцать месяцев» - это добрая новогодняя история. Одной из второстепенных героинь данного произведения является четырнадцатилетняя принцесса, управляющая королевством так, как ей вздумается. Она самовлюбленна, капризна, ленива, имеет взбалмошный характер и совершенно нетерпелива.
Юная королева представлена в сказке как отрицательный персонаж, но в конце произведения автор позволяет осуществить внутренние изменения характера героини.
Первоначально познакомиться с королевой рассказ о ней старого солдата. В его рассказе она предстает сиротой, ставшей в раннем возрасте хозяйкой не только своей судьбы, но и своих придворных. Солдат видит ее несчастным ребенком, которого некому научить доброму отношению к другим.
Понимая и оценивая сформировавшимся детским взглядом свое всевластие, королева руководствуется лишь собственными желаниями. Учеба для нее скучна, а ее эгоизм и капризы загоняют окружающих в тупиковые ситуации. Судьбу своих поданных королева решает по принципу того, какое слово короче и легче написать, не задумываясь о том, что от этого слова зависит жизнь человека.
Однажды на одном из уроков королева услышала, что существуют такие красивые цветы – подснежники. Однако ее не интересовал тот факт, что они растут только весной. Королева захотела их заполучить на новогодний бал. При этом ее величество пообещало награду соразмерную количеству цветов тому, кто доставит ко двору заветные цветы. Но даже тогда, когда подснежники были получены королевой, на этом она не успокоилась. Королева лично захотела поехать в лес зимой собирать подснежники, ягоды и грибы.
Всю свою жизнь королева жила среди дворцового убранства и редко выезжала на природу. Поэтому она даже не подозревала, что есть другая жизнь, что в лесу не действуют ее королевские законы. Там она теряет возможность приказывать. Королева лишь может просить, имея равное положение с другими людьми. Как же она была удивлена, когда от ее золота-серебра отказались. Ей нужно было просто попросить. Но королева никогда ничего и ни у кого не просила, она просто не умела этого делать.
В данном произведении автор пытался показать, что нельзя быть такой эгоисткой как юная королева. Нужно уметь прислушиваться и к другим людям, считаться с их мнением и желаниями. К тому же в мире существует немало людей, для которых богатство не является главным в жизни
Источник: Королева в сказке 12 месяцев Маршака сочинение
У творі є ще одна художня деталь, яка має особливе смислове навантаження: магічний предмет – бабусині коралі, котрі не тільки передають дівчатам із роду і вдягають на весілля, бо вони приносять щастя, але й допомагають Софійці стати невидимою в минулому. Їх мала одягнути й Сніжана, коли готувалася до весілля з Валентином, але коралі зникли. Валентин же виявився непорядним чоловіком, бо вже покинув двох жінок із дітьми і не піклувався про них. Але й тут спадковість далася взнаки.
Мандрівка у часі, зміна теперішнього через минуле, дія чарівних предметів, щасливе закінчення історії – ці казкові мотиви (які хоч і не є новими, але письменниця майстерно актуалізовує їх) захоплюють дітей-читачів незвичністю, таємничістю, пригодницьким характером, поєднанням переживань за долю персонажів і захоплення їхніми сміливістю і героїзмом.
Композиційно розповідь Марини Павленко вражає органічністю поєднання реального й вигаданого. Тут і розповідь про сучасних дітей, і родинна історія декількох поколінь, і етимологічні вкраплення про походження прізвищ та географічних назв, і народні традиції та вірування українців, їхній побут у довоєнний та повоєнний час. У цьому вдало реалізовано пізнавальний аспект твору.
Адресуючи твір дітям (7–12 років), Марина Павленко не моралізує, а на прикладах поведінки своїх героїв показує, як варто, а як не варто чинити. У повісті не розкрито проблему стосунків батьків і дітей, хоча вловлюється акцент на демократичних відносинах у родині Софії. Не прописано цю проблему ані у випадку з вихованням Вадима, якого батьки покинули на бабусю, ані у випадку із Сашком. Моментами, показуючи цих хлопців, письменниця використовує художній прийом порівняння і контрастного зіставлення персонажів.