Жюльєн Сорель - головний герой роману. Хоче бути єпископом, але жадає тільки одного - привілеїв, пов'язаних з цією посадою. Сам в Бога не вірить. Розумний, розсудливий, не гребує в засобах, затятий шанувальник Наполеона, хоче повторити його долю. Думає, що якби народився в часи Наполеона, то домігся б багато чого, а тепер доводиться лицемірити. Розуміє, що заради своїх цілей потрібно добре ставитися до людей, яких не любиш. Намагається лицемірити, але не завжди це виходить. Дуже емоційний, пихатий, женеться за становищем у суспільстві. Запальний. Хоробрий. Іноді його почуття переважають над розумом.Пані де Реналь (Луїза де Реналь) - дружина мера міста Верьера Г де Реналя. 30 років. Щира, простодушна і наївна.Матильда де Ла-Моль - 19 років; різка, емоційна, іронічна до своїх знайомих, чи не лицемірить з друзями батька. Поводиться як дитина. Потихеньку читає книги батька (Вольтер, Руссо). І чим більше там протесту сучасності, тим цікавіше їй здається.Абат Пірар - Сорель зустрічається з ним в семінарії. Абат живить симпатії до розумному учневі, але намагається їх не виявляти. Вони схожі з Сорелем. Більшість їх не любить за розум, начитаність, противопоставленность іншим семінаристам. Кожен готовий донести на них при першому зручному випадку. У підсумку абата виживають з семінарії. Перейти в інше місце йому допомагає пан де Ла-Моль.Пан де Ла-Моль - бере участь у таємних зборах, схожий на ультрароялістов 1820-х. Має велику бібліотеку. Добре ставиться до Сорелю з самого початку, що не зневажає його походження. Цінує його по роботі, до в справах. Відразу повірив в негативну характеристику Сореля. Вдячний абатові за до Граф де Талер - син єврея, простакуватий, через що піддається впливу суспільства і не має своєї думки. Убив в дуелі Круазенуа, який захищав честь Матильди, спростовуючи чутки про причину її зникнення, не вірячи анонімним листам. Круазенуа був її шанувальником.Пан де Реналь - Мер міста Верьера. За гувернера для того, щоб похвалитися перед Вально. Вально сам потім стає мером. Обидва турбуються про те, що про них подумають інші. Пихаті, багаті нечесними грошима. Доброзичливо розмовляють один з одним, але за очі будують підступи.
Тема и идея стихотворения А.С.Пушкина "Поедем,я готов..." - практически отсутствует.Это штрих-рифма ума повесы в легком подпитии,который по всей видимости получил отказ от некой красавицы на балу. Географический разброс желаний куда-то поехать "от Парижа до далекого Китая ",говорит о том,что поэт находился в хорошем несерьезном настроении. А вот более всего заинтересовала фраза:"Где Тасса не поёт уже ночной гребец". Что есть Тасса? - это река в России ,протекающая в Республике Башкортостан. А вот Тассо Торквато - это итальянский поэт 16-го века, которого похоже и имел в виду Александр Сергеевич. Вот так ошибка в одну букву может полостью поменять впечатление и направление мысли.
