Як пролітали гуси-лебеді над хатою Михайлика, так злітав рік за роком. Хлопець відмінно закінчив школу. З багатьох доріг вибрав нелегку літературну стежку.
Йшли роки. Різні твори написав дорослий Михайло. Уже не стало дорогих батьків…
…Посередині кімнати сидить над столом немолодий уже чоловік. Він схилився над рукописом. Невтомно рухається на папері перо. Воно карбує спогади уже відомого письменника про дитинство.
…Автор знову й знову перечитує власний рукопис. Він про те як зі сільського хлопця з убогої родини виріс відомий письменник. Про формування особистості автора, його ставлення до людей, прагнення до знань, долання неабияких перешкод.
Чи достукався письменник своєю повістю до людського серця – судити читачеві.
Дорогая Марья Миронова!
Я восхищаюсь Вами , вашим характером и поведением в произведении А.С. Пушкина "Капитанская дочка". Вы, хрупка, молодая и беззащитная девушка, жили в такое тяжелое время - время восстаний Емельяна Пугачева. Мне было очень Вас жаль, когда казаки и сторонники "самозванца" убили Ваших родителей, я так боялась и за Вашу жизнь, но к счастью, Вы остались живы и невредимы. Я очень трепетно читала моменты в повести, описывающие ваши отношения с молодым Гриневым: ваши первые встречи, зарождение любви, вынужденное расставание, Ваш уезд к его родителям, и счастливую встречу. В особенности, мне очень понравился Ваш поступок о защите Гринева. Вы доказали его невиновность. В этом эпизоде, Вы показали всю свою натуру, все черты характера. Вы очень сильная, честная, целеустремленная и немного мужественная девушка.
Объяснение: