Відповідь:
Жанр – ода
Тема – возвеличення мистецтва
Ідея – слава поета вічна, бо його вірші будуть жити в наступних поколіннях Художні засоби епітети: дощ уїдливий, гризький; в нестриманій сваволі; літ невпинний та ін.
Мельпомена – це муза трагедії.
В оді «До Мельпомени» поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони — у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Вони — у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет.) У вірші присутні автобіографічні відомості «Я — славний з убогого» — Горацій нагадує про своє «заплямоване» походження: адже він був сином колишнього раба.) У вірші Горацій згадує про заслугу в галузі поетичного мистецтва. «Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські вірші» — це означає, що Горацій писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Архілохом, Алкеєм.) «До Мельпомени» незвичайний вірш, автор зводить пам’ятник собі сам, не чекаючи, доки його увічнять у мармурі чи бронзі. Поет настільки упевнений у своєму таланті, що вважає себе гідним лаврового вінка Мельпомени.)
Джерело: https://dovidka.biz.ua/goratsiy-do-melpomeni-analiz/
Пояснення:
В рассказе Астафьева "Конь с розовой гривой" говорится о молодом человеке, который вспоминает свое детство, как он однажды обманул свою бабушку. Наградой за кузовок собранной земляники для мальчика должен стать пряник в виде коня, которого ему обещает бабушка.
Но ребенок заигрался с другими детьми, и они съели всю землянику. Тогда мальчик решает обмануть бабушку: на дно кузовка он положил траву, а сверху прикрыл ее ягодами. Бабушка отнесла землянику на продажу, и обман, конечно, был раскрыт.
Мальчику было очень стыдно, а бабушка поступила мудро и преподала внуку жизненный урок: отдала ему пряник со словами, что обманывать не следует.
И вот уже спустя годы автор вспоминает тот пряник, и понимает, что бабашка научила его нести ответственность за свои поступки. Любой человек, в том числе и ребенок, должен отвечать за свои слова. Именно для того бабушка и отдала внуку пряник, чтобы он всегда вспоминал его и никого никогда не обманывал.
Жанр – ода
Тема – возвеличення мистецтва
Ідея – слава поета вічна, бо його вірші будуть жити в наступних поколіннях
Художні засоби епітети: дощ уїдливий, гризький; в нестриманій сваволі; літ невпинний та ін.
Мельпомена – це муза трагедії.
В оді «До Мельпомени» поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони — у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Вони — у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет.) У вірші присутні автобіографічні відомості «Я — славний з убогого» — Горацій нагадує про своє «заплямоване» походження: адже він був сином колишнього раба.) У вірші Горацій згадує про заслугу в галузі поетичного мистецтва. «Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські вірші» — це означає, що Горацій писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Архілохом, Алкеєм.) «До Мельпомени» незвичайний вірш, автор зводить пам’ятник собі сам, не чекаючи, доки його увічнять у мармурі чи бронзі. Поет настільки упевнений у своєму таланті, що вважає себе гідним лаврового вінка Мельпомени.)
Объяснение: