Образ Тетяни Ларіної за романом Олександра Пушкіна "Євгеній Онєгін"
Є такі твори в художній літературі, в яких зустріч з героєм осяє душу і сповнить її радістю й тривогою. Таке відчуття дарує нам образ Тетяни Ларіної з роману О. С. Пушкіна "Євгеній Онєгін". Вона, як шекспірівська Джульетта, стала символом жіночності, безмежної любові й порядності.
Якщо подивитися на історію кохання героїні Пушкіна очима неупередженого читача, то вона може здатися сентиментально-простою: неподілена любов дівчини, а потім — запізніле прозріння та каяття юнака. Та за цією фабулою ми відчуваємо возвеличення у вірші незвичайної особистості (я б сказала — іскри серед попелу). У звичайному селі серед обмежених поміщиків і пригноблених ними бідняків, серед банальних сільських панночок виріс характер яскравий, сильний, здатний на щастя неподіленого кохання: "Були чужі їй пустотливі розваги", "Вона любила на балконі стрічати сонце в тишині", "їй уподобались романи Ще з юних літ".
Поет неначе готує нас до чогось незвичайного, адже недарма він змальовує образ дівчини у контрасті до інших. Змальовує так, що ми розуміємо: Пушкін гаряче любить свою Тетяну, співчуває їй, але не може відвернути біди. І раптом ти теж починаєш хвилюватися, розуміючи, наскільки прекрасна й беззахисна дівчина у своєму світі!
...Чому — Онєгін? Чому не хтось інший, адже Тетяна росла в оточенні рівних поміщицьких родин? Відповідь проста: адже Онєгін — теж незвичайна особистість, яка виділяється на тлі інших. Тетяна підсвідомо розуміє це, тягнеться до нього, розкриваючи серце... І починається моральний двобій незвичайних сердець: люблячого й холоднокровного. Саме Любов возвеличує одне і кидає у прірву інше.
Родители и дети имеют ответственность друг перед другом. Они должны проявлять заботу по отношению друг к другу. Вспомним произведение Александра Сергеевича Пушкина "Станционный смотритель". Самсон Вырин выполнял свои обязанности перед дочерью. Герой любил её всем сердцем, заботился о ней. Героиня также ухаживала за отцом. Однако её поступок разбил его сердце. Покинув родного человека, она принесла ему горе, страдания. Таким образом, дети часто не думают о последствиях, которые могут причинить кому-то боль.
