Поняття “сродної” праці увів у обіг видатний український філософ та поет Григорій Сковорода. Воно означає працю, до якої у людини є хист та покликання, яка робить її щасливою. Сутність “сродної” праці він найяскравіше висвітлив у байці “Бджола та Шершень”.
За переконанням Сковорода, людина може бути насправді щасливою лише тоді, коли “живе за натурою”, тобто займається “сродною” працею, а не тоді, має всі блага та багатства, не роблячи нічого, хоч, за Сковородою, існують і ті, хто народжені саме для цього.
Филька - главный герой рассказа. он - предстаёт перед нами «молчаливым, недоверчивым». а прозвище «ну тебя» говорит о его лени, эгоизме, «неласковости» и даже грубости. особенно ярко эти черты фильки проявились в сцене с конём: «„да ну тебя! дьявол! » — крикнул филька и наотмашь ударил коня по губам». филька обидел раненого коня. за это поплатился не только он, но и все жители деревни. наступили холод и голод. но ведь на самом деле не только сорока вернула тепло. паустовский показывает нам, что филька осознал свой плохой поступок и решил исправиться. в лютый мороз он отправился за к мельнику панкрату. мы видим, что в фильке проявляются воля, смекалка. он сам придумывает выход. вся деревня помогала фильке исправить свою ошибку и помириться с конём. с особым теплом паустовский описывает упорство, труд людей и то, как в деревне пекли долгожданный хлеб. в конце сказки панкрат говорит коню: «филька — не злой человек», и конь прощает мальчика. филька искренне раскаялся и искупил свою вину. в самом начале произведения «зима стояла тёплая», затем наступил «лютый мороз», и вот «запахло весной». одновременно с изменениями в погоде произошли изменения и в душе фильки. хлеб, который он дал коню в конце сказки, был тёплым оттого, что филька согрел его теплом своей души. показывая нравственный путь своего героя, паустовский учит нас исправлять «злодейство» и не совершать плохих поступков.
Поняття “сродної” праці увів у обіг видатний український філософ та поет Григорій Сковорода. Воно означає працю, до якої у людини є хист та покликання, яка робить її щасливою. Сутність “сродної” праці він найяскравіше висвітлив у байці “Бджола та Шершень”.
За переконанням Сковорода, людина може бути насправді щасливою лише тоді, коли “живе за натурою”, тобто займається “сродною” працею, а не тоді, має всі блага та багатства, не роблячи нічого, хоч, за Сковородою, існують і ті, хто народжені саме для цього.
А як думаєш ти що це значе?