Що робить людину щасливою? (За повістю Ч. Діккенса “Різдвяна пісня в прозі”)
Не помилюся, коли скажу, що кожен із нас прагне упіймати казкового синього птаха на ім’я Щастя. Звичайно, в усіх нас різні еталони щастя. Та, мабуть, є якісь істини, обов’язкові для всіх, що полегшують його пошуки. Проблему щастя вирішував і Ч. Діккенс, зокрема, у своїй повісті “Різдвяна пісня в прозі”. Найкраще це можна простежити на образі головного героя – Ебізінера Скруджа.
Відомо, що герой був надзвичайно багатий, мав фірму. Але чи був він щасливий? Він взагалі вважав подібні речі дурницею, абсолютно не потрібного в житті. Головним для Скруджа завжди були гроші, він їх любив найбільше.! Але, як відомо, “його багатство і людям не приносить добра, і його не втішає”. Скрудж дуже самотній. Ні родини, ні друзів, він нікого не любив, не здатен навіть співчувати. Та герой не звертав на це уваги.
Хоча буває в житті момент, коли доводиться замислитися над своїм життям. Для Скруджа це були подорожі з Духами Минулого, Теперішнього і Майбутнього. Найсильнішим моментом цієї мандрівки було страшне видовище власної смерті й відкриття того, що вона не викликала ні в кого співчуття. Потрясіння від побаченого підштовхнуло до прозріння й розбудило давно забуте відчуття каяття. А спокута гріхів, як відомо, веде до очищення. Очищення від зла, що панувало в його душі, відродило і серце героя. Скам’яніле від душевного холоду, воно було здатне на вияв лише негативних рис (похмурість, жадібність, жорстокість). Під впливом різдвяної подорожі серце розтануло і стало таким, як у нормальної людини, здатним на добро, милосердя, співчуття, щедрість, людяність. І тільки тепер Скрудж відчув себе щасливим. Ч. Діккенс доходить геніального висновку: “Не гроші роблять людину щасливою, а людяність”. Митець вірив у духовне відродження людини і прагнув донести це до свідомості читачів.
Объяснение:
Глава 2
Вся большая семья жила в огромном доме, но все постоянно ссорились и враждовали между собой. Алексея очень пугала постоянная вражда в семье, ведь он привык жить в дружелюбной атмосфере. В нижней части дома находилась красильная мастерская – причина распри между дядьями и дедом (старик не хотел отдавать им часть мастерской – наследство Варвары, которое женщина не получила, так как вышла замуж без благословения деда).
По семейному обычаю каждую субботу дед наказывал всех провинившихся внуков – сек их розгами. Не избежал этой участи и Алеша: один из двоюродных братьев подговорил его покрасить парадную скатерть. Дед очень рассердился, узнав об этой шалости. Во время наказания не привыкший к побоям мальчик укусил деда, за что старик, сильно разозлившись, очень сильно высек его.
После этого Алексей долго болел, и в один из дней дед сам пришел к нему мириться, рассказав о своем тяжелом . Мальчик понял, что дед «не злой и не страшен».
Особое впечатление на Алексея произвел Иван-Цыганок, который также заходил к нему поговорить. Цыганок рассказал мальчику, что во время наказания вступился за него, подставив руку под розги, чтобы они сломались.
ответ:Глава 2
Все семейство Кашириных жило в большом доме и часто ссорились. Причиной ссоры была красильная мастерская, расположенная на первом этаже и которая должна была стать приданым Варвары, когда та выйдет замуж. Но из-за того, что она обручилась с Максимом против воли отца, мастерская никому не досталась.
Раз в 7 дней дед наказывал внуков, совершавших шалости. Порку получил и Алексей за то, что покрасил скатерть. Для мальчика, привыкшего жить в хороших условиях, это стало шоком. Однажды после очередного наказания дед явился к Алексею мириться. После этого Василий Васильевич больше не был страшен мальчику.
Больше всего из новых знакомых Алеше понравился Иван-Цыганок, который пытался его защищать.
Источник: https://chitaemkratko.ru/kratkoe-soderzhanie/gorkiy/detstvo-2.html
Объяснение:
Переродження Скруджа відбувається під час Різдва, а це період Добра і Радості. "Принцип Добра завжди перемагає, незважаючи на щонайневдячніші обставини і тяжкі перепони", — так писав Діккенс про ці дні.
Подорожуючи з духами Минулого, Теперішнього і Майбутнього, Скрудж починає розуміти, як багато він втратив у житті, і головне — перестав дивитися на світ як дитина, перестав радіти і перестав давати радість іншим. Час невблаганно іде, приходить смерть. Як про нього згадають люди? Тільки назвуть "старим скнарою".
І Скрудж починає розуміти, що гроші — це не головне в житті. "Звичайно, добре слово, привітний усміх грошей не коштує; але часом добре слово — дорожче нам від великих коштів", — так думає тепер Скрудж. Тобто він починає бачити у своїх ближніх, — навіть у тих, хто не має ні грошей, ні долі, — таких самих людей, як він сам. І дивна річ — він став почуватися щасливим: "Я почуваю себе легким, як пушинка; щасливим, як ангел, веселим, як школяр; у мене голова крутиться, як у п'яного... Ой, який же я щасливий!"
Скрудж зрозумів нарешті, що щастя в тому, щоб приносити добро людям. Ось чому він перероджується,
І далі у Діккенса все відбувається, як у казці: "Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другий такий у доброму старому Лондоні або в якому іншому доброму місті в доброму старому світі".