Незважаючи на те, що я великий ваш шанувальник, в моєму житті мало чудесного, та й сам я, якщо чесно, жодним чином не намагаюся привнести в своє життя хоч малу дещицю дива. Але ж колись, в далекому дитинстві, коли я вперше дізнався про ваші подвиги, я обіцяв собі, що ось як тільки виросту маленько, так обов'язково послідую вашому прикладу, вставши зі зброєю в руці проти несправедливості, Млинів-велетнів, і нудною буденності світу.
Дорогий Дон Кіхот, я вже давно не дитина, і цілком здатний тримати зброю. Я навіть зберіг наївну віру в добро, любов, честь, совість і звичайно ж в диво. І немає на цьому світі нічого, що могло б перешкодити моєму становленню на лицарський шлях. Однак же я цього так і не зробив. І боюся, навряд чи коли-небудь вже зважуся на цей подвиг.
Може бути, дорогий Дон Кіхот, в дитинстві я був багато сильніше і рішучіше. Може бути, моя віра була більш полум'яною. Або ж мені не пощастило знайти свою Дульсинею. А може бути, я просто навчився боятися.
А ви, мій дорогий Дон Кіхот, змогли це зробити. Хоч я досі і не розібрався толком, які ж саме подвиги ви зробили? Боролися з млинами-велетнями або з власної волі обрали шлях знедоленого недоумця? Бігли від сірості світу або йшли за зіркою? Шукали подвигів або дарували людям можливість змінитися?
Які б були ваші мотиви, вам вдалося зробити це. Ви, лицар сумного образу, справді перевернули світ, змусили його встати з ніг на голову. А яку зброю ви застосували-спис чи, сміх або віру – вже зовсім не важливо. І нехай навіть ніхто з нас, захоплених шанувальників, так і не зміг повторити ваш відважний подвиг, ми знаємо, що одного разу знайшлася людина, яка не побоялася встати на шлях лицаря, захисника слабких і знедолених, сміливого воїна і вірного друга. І, значить, коли-небудь знайдуться ще сміливці, які пройдуть тим же шляхом і підуть ще далі. А це, в свою чергу, дає нам, звичайним обивателям, надію на те, що і наше життя не
Объяснение:
День был солнечный. Погода была прекрасная. Мы с другом решили покататься на велосипедах на нашей любимой поляне.
Вдруг на полянке мы увидели зайца. Решили его догнать. Я побежал(а) за ним, но споткнулся и упал в лужу. Нас это не остановило, и мы продолжали за ним бежать. Потом мой друг тоже упал в лужу. Мы были похожи на маленьких свинок, которые любят купаться. Мы так разыгрались, что забыли о нашем пушистом друге.Наигравшись, мы поехали домой. Потом мы ещё долго вспоминали и смеялись о том, как гонялись за зайцем на нашей поляне.
Объяснение:
почему чиновник извенялся перед выше стоящим его чином?