Вітаю Вас, Олександр Пушкін.
Багато про вас чула, багато знаю і було б приємно, якби ви прочитали цього листа. Мене звати (ім'я) і хочу вам сказати, що дуже вражена вашою творчістю. Я прочитала десятки ваших віршів та декілька поем. Одна з моїх улюблених "Е. Онєгін". неймовірна, певною мірою підліткова, поема. Які прекрасні події в ній розгортаються, аж дух захоплює. Я була дуже сконфужена та засмучена вбивством Лєнского, а от Тетяна змусила мене нею пишатись. Ваша творчість вразила не тільки мене, але й моїх знайомих подруг, котрим я радила ваші твори. Ви геніальний поет, навіть якщо занадто вітряний. Для мене велика честь писати Вам.
чекатиму відповіді
Объяснение:
На початку оповідання ми бачимо звичайну, як на перший погляд, сім’ю американців, яка проживала в Єгипті, в Каїрі, в котрій росте десятирічний син, а батьки майже розлучені. Нічого особливого. Батько — професійний льотчик, втративши постійну роботу у нафтрозвідувальній компанії, починає підробляти зйомкою кіно-стрічок про акул. Дружині набридло життя далеко від дому і вона повернулася назад до США. Жертвою їхніх стосунків та побутових негараздів став їхній син. Його звали Деві. За всі 10 років, батько, зайнятий своєю роботою, майже не звертав уваги на сина. Але сталась подія, яка змінила хід його життя.
Основная часть.
Деві жахнувся, побачивши зранене тіло батька, яке випливло на берег. Одна рука була знекровлена, виднілися м’язи, а інша стікала кров’ю. Бен розумів, що сам не зможе керувати літаком. Тому морально почав готувати сина до керування літаком. Через силу Деві затягнув батька до літака. Бен ніколи не бачив такого виразу обличчя свого сина. Закінчення
Оповідання має щасливий кінець. Бен, хоч і став інвалідом, але все ж у нього залишилась одна рука. Після пережитого, стосунки між батьком і сином починають налагоджуватись.
( Не суди строго , я просто хочу
(Если не правильно, извини)