"Сказка о мертвой царевне и семи богатырях" А.С.Пушкина- рассказывает нам историю о прекрасной девушке и ее злой мачехе, о сильных и мужественных богатырях, и о истинной любви принца.
Всем известная нам и полюбившаяся сказка, завораживает сменой обстоятельств и необычными явлениями, происходящими на протяжении всей истории.Есть также и иностранная версия этой сказки, написанная в 1634 году- "Спящая Красавица" , или "sleeping beauty". Сказка имеет тот же жанр и имеет почти одинаковый сюжет.В обоих говорится о прекрасной девушке, обреченной к 16-ти годам уснуть на целый век. В истории о Спящей красавице, дошедшей до наших дней, интереснейший сюжет, который был видоизменен , для того, чтобы хотя бы часть удивительной истории увидел мир. В оригинале, молодая девушка, проклятая колдуньей уколится о шипы розы, и заснет вечным сном . Однажды ее найдет король, чьи чувства растопит ее красота. Спящая красавица родит от него детей (в непробудном сне) ,а король испугавшись скроется. Родившиеся близнецы будут пить мамино молоко, и один из них, не найдя груди , начнет сосать ее палец. Он вытащит шип из пальца и красавица оживет. Сказочный сюжет, и в русской версии он не менее интригующий и завораживающий. Это произведение имеет "странствующий сюжет", т.к. во многих странах его знают, и в каждой рассказывают по-своему. Но от этого он не становится менее интересным
:) Надеюсь, вы довольны :)
Живучи в наш складний час гаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
Але через хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в Небесне царство.
Але всі мої ілюзії розпадаються у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.
Ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.
Але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. Майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.
