Комедію в чотирьох діях написав Іван Карпенко-Карий.
Цитати Герасима:
- «Хоч би молились (робітники), а то стоїш, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи».
- «…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»;
- «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»;
- «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;
- «Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…
- «…бере і в свого, і в чужого»;
- «Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового»;
- «…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;
- «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»
- «Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…
- «Застав його (Романа) коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тих рихметиках шукать, як це робиться»
- «Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість»
- «…робітники та собаки надворі повинні буть»
- «Тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю» (Калитка — Роману)»
- «Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женися на Пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»;
Объяснение:
Потому что, Швабрин был подлым трусом. В его образе Пушкин показал, что дворяне могут быть и негодяями.
Автор обращает внимание читателя на то, что ум и образование – не главное в человеке.
В Швабрине соединилось все нехорошее, он присоединяется к восстанию, так как не имеет ни чести, ни совести, ни принципов. Такие люди руководствуются лишь личными целями.
Люди, как Швабрин готовы наговорить на девушку только из-за того, что не было взаимности.
Одним словом, Пушкин относится к Швабрину, как к предателю и мерзавцу.
Объяснение:
Объяснение:
Ми не знаєм