Гофман – человек сложной судьбы, страдавший нестабильностью психики, имевший ряд зависимостей, отравлявших его тело и душу. Но что касается написания детских произведений, то ему в свое время не было равных. Что это? Божественное провидение или особый талант, позволяющий с сухих книжных страниц создавать целые миры из обычных, понятных каждому ребенку вещей.
Таким произведением, созданным буквально на пустом месте, но очень интересном и волнующим является «Щелкунчик.
Основным героем сказки является маленькая девочка Мари. Крестный отец и родители дарят ей много игрушек: куклы из разных материалов, кубики, шарики, маленькие замки и маленького антро кольщика орехов – Щелкунчика. Девочка очень счастлива: игрушки несказанно ей нравятся. В этот же день происходит презанятная история. Девочка просыпается от каких-то странных звуков в шкафу. Она заглядывает в шкаф и видит нечто странное: игрушки, предводительствуемые Щелкунчиком, ведут бой с хвостатым чудищем – Мышиным королем. Мари в шоке, она вступается за маленькие игрушки, но получает небольшое ранение. На следующий день она уже просыпается в своей кроватке. Она делится своими впечатлениями с родными, но они не верят и считают, что девочка явно не в себе. Крестный рассказывает, что Щелкунчик – игрушка необычная, раньше он был обычным мальчишкой, но мышиной королевой он был превращен в того, кем сейчас является. Чтобы вернуться в прежнее состояние, ему нужно выиграть битву с мышиным королем и завоевать сердце девушки.
Совместными усилиями игрушечная армия и Мари побеждают короля. Через некоторое время с Крестным приходит и его племянник. Оказалось, что он и был тем самым Щелкунчиком, но вот он явился преображенным. Молодые люди женятся. На свадьбе гуляют сотни людей.
Чему учит сказка? Нужно верить своим детям. Не стоит ограничивать их фантазию, пусть они импровизируют, выдумывают образы. Это положительные качества, они обязательно в будущем. Дети очень ранимые и нарушить их тонкую душевную натуру – это сообразно преступлению. Лучше всемерно им, поощрать их творческие порывы
Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.