Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
2. Мудрость старца освободить город. Он сказал своим согражданам: ««Послушайте меня, не сдавайтесь еще три дня и сделайте то, что я вам велю». С ловкого ума он создал хороший план, который освободить город от врагов.
3. Белгородцы очень не хотели сдаваться врагам. Но из-за того, что наступили тяжелые времена, они на вече решили сдаться. Тогда им старец. Они воспрянули духом и боролись за свою свободу до конца. Я считаю, что они поступили мудро.